Олександр Лазарєв, полковник у відставці, не дуже любить згадувати військові роки в Афганістані. Він погодився повідати більше про життя, яке характеризує менталітет афганців. Як вихованець училища ім.Фрунзе він йшов, аби воювати. Та виявилося, що звичайні афганці мріяли зовсім не про війну.
Неперевершеним співом та чудовим тембром голосу Катерини я зачарувалася в ресторані “Спорт”. Сучасні та зарубіжні бренди цій співачці давалися легко і звучали як оригінал. “Алехандро” від Леді Гаги чи Віра Брежнєва “Я знаю пароль” вражали майстерністю виконання. Її голос зачаровує, змушує серце битися частіше, піднімає гарний настрій і створює справжнє свято. А головне, виникає відчуття, що ти на концерті справжньої зірки…
Вона йшла ледве пересуваючи ноги. Йшла, не відчуваючи води, що холодними змійками просочувалася у старі чобітки. Спідниця мокрими полами терлася об оголені литки. Під ногами хлюпала розквашена, змішана з мокрим снігом, земля.
Ось уже одинадцять років генерал-хорунжий Українського вільного козацтва ім.С.Наливайка Володимир Мусій очолює паланку вільного козацтва в Україні. До громадської організації входять чимало місцевих чиновників, професорів, агрономів, молоді з різноманітними інтересами. Є й у складі Українського вільного козацтва підрозділи жінок-амазонок, характерників тощо. На землях козаків - членів об’єднання, ростуть безліч різноманітних культур: від ківі, карликових персикових дерев, садової чорниці до екзотики на кшталт родендрон, магнолій, французьких каштанів. Крім того, Володимир Мусій пишається тим, що вільні козаки за власним рецептом випускають такий собі український аналог “Віагри” під назвою “Жіноча радість”. За його словами, всі, хто скористався хоч раз цим диво-напоєм, бажали придбати його і в майбутньому.
Олена навшпиньки переступила поріг дитячого притулку. Трохи постояла перед входом, зупинилася поглядом на веселій і теплій назві закладу - “Малятко”, наказала серцю вгамуватися, а воно, розтривожене, ніяк не піддавалося. Скільки дитячих будинків об’їздила, скільком дітям зазирала у вічі і, бачачи у кожнім погляді благання й надію, потому мучилася докорами сумління. Як же ж брати тебе, дитино, коли душа мовчить? Невже і тут не зможе відшукати ту (хотіла тільки доньку), щоб зразу відчути її своєю, рідною.
Лілія притулилася до матері і, затамувавши подих, спостерігала за граційними рухами дівчаток у яскравих купальниках. Вони ластівками пурхали у повітрі, відштовхуючись від спортивних снарядів. Такого видовища дитина ще не бачила...
Ми - чотири мушкетери або ж мушкетерки у спідницях, хоча зараз джинсики так облягають, що... Розподілення за віком і переваги у розумових здібностях не існує, отже знайомтеся.
У нашому селі Ніна Михайлівна з’явилася давно - років із сорок тому. Прихистив тоді її дядько Максим. Він працював головою сільради, мав велику хату. Жили із дружиною одні, бо власних дітей не мали.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 