Далі так продовжуватися не могло. Все! Треба щось вирішувати! Чоловік він, зрештою, чи ганчірка, якщо не може зробити вирішального кроку й не розрубати цей гордіїв вузол. Григорій повторював це собі після кожного спалаху почуттів удома або ж там, з нещасною своєю любов’ю, що прийшла занадто пізно й шансів на життя, схоже, не мала.
Митько не любить передач, де влаштовують перед очима усього світу зустрічі з рідними, близькими людьми, друзями, забутими співробітниками і таке інше. Дружина всідається перед телевізором й цілими годинами ладна переглядати такі-от мильні історії. А він геть в іншу кімнату виходить й, насупившись, береться за газети чи за якусь хатню роботу. Ну, не вірить він у щирість тих зустрічей. Сльозам не вірить.
Ірина, прокидаючись щоранку й поволі дістаючись до надокучливої думки про те, що далі вже нікуди, щоразу казала собі: все, досить, треба щось робити. Так більше не можна. Два сини - завтрашні студенти; хвора свекруха, котра залишилася жити з невісткою після смерті сина, Ірининого чоловіка; низька до смішного зарплата. І злидні. У кожному кутку, завжди назирці, як упевнений в собі хижак, злий та вічно голодний.
- Чоловіче, ти здурів,
Чи тільки дурієш?
Чого правої руки
П’ятий день не миєш?
- Гріх сміятися тепер, -
Той очима блиснув, -
Може її у четвер
Сам начальник тиснув.
Надія Миколаївна звикла до своєї роботи настільки, що й роботою її уже не вважала - поспішала щоранку до другої своєї домівки. Зачинивши двері порожньої квартири, залишала за ними одинокі думки, ідеально прибрані кімнати, чистоту на кухні, де для себе не дуже то й хотілося готувати.
На кораблі сімейного життя часто виникає потреба у підтримці. Хочеться, щоб вам допомагали, але при цьому так неприємно примушувати це робити, просити по декілька разів, турбувати.
Запитання. Новий хлопець моєї под-руги чотири місяці тому приїхав у наше місто із далекого села. Освіти немає, роботи також. Правда “крутитися” він уміє, але на подругу особливо не витрачається. У гості до неї ходить, щоб поїсти і виконати “подружній обов’язок”. Коли б ми не зустрілися з под-ругою, тільки й чую, як він по мобільному видає їй накази. Мені шкода Олену, але я не знаю, як їй допомогти.
(Катерина)
У жовтні трапилося кілька дорожньо-транспортних пригод, у яких загинуло десятки людей. І не тільки в Україні. Поки йде розслідування трагедії, і кожен питає себе, як же так могло статися? Астрологи ці жахливі ДТП пояснюють впливом небесних тіл.
Скільки ще можливе життя на планеті? На скільки вистачить природних ресурсів, щоб забезпечити себе необхідним? Ця проблема останнім часом досить актуальна. Ми користуємося дарами природи і не завжди замислюємося, а що буде, коли людство видобуде останній барель нафти, чи спалить останні поклади вугілля...
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється