Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Таємниця однієї жінки

Вона сиділа в невеличкому затишному ресторані одного з великих американських міст. Тут готують смачні стейки з м’яса, яке привозять із штатів Середнього Заходу. Там воно соковите та справжнє.

=>>>=

Знак Божий

Вона мусила йти, втікати від нього й самої себе… Він дивився услід, шкодував. І відчував полегшення водночас. Вона знала: вороття вже не буде. Втерла тиху сльозу.

=>>>=

На годиннику – початок зими…

А листопад… цей колючий заплаканий листопад… Він відібрав у неї те, що любила. Оголив душу, яка стала схожа на безлисте віття. Стер із серця радість…

=>>>=

«А все могло би бути інакше…»

Галина влаштувалася працювати швачкою місяць тому, а вже подружилася з багатьма жінками. Та найбільше – з Вірою, яка шила поруч із нею. «Ти розпитуєш і розпитуєш про мене, Галю. А про себе мовчиш. Ти – заміжня?» – спитала якось Віра.

=>>>=

«Поверніть мої квіти…»

Тетяна поверталася з роботи мимо імпровізованого квіткового ринку. Хризантеми, чорнобривці, айстри, соняшники мило усміхалися до перехожих. Вона любила цю частинку вулиці. Коли на душі було розхристано і незатишно, купувала жмутик квітів.

=>>>=

Та, що не стала долею…

Оксана подобалася Ігореві з першого класу. Дівчинка зі смішними кісками. Одна чомусь завжди розпліталася. Маленька розумниця.

=>>>=

Осінка

Хтозна, скільки літ цій легенді. Її розповідали старенькі люди. Згадували історію, коли посеред осені зацвітали скромні голубенькі і рожеві квіточки. Їхні осінні «родички» – пишні, а ці дрібненькі. На тоненьких стебельцях-ніжках. Казали, начебто ці квіти з’явилися на землі неспроста. Їх зродили кохання, туга, магія…

=>>>=

Дівчина із сумними веснянками

Веснянки, ластовиння, ряботиння… Ну, чому, ці «сонячні поцілунки» розсипалися золотавими цяточками саме на її обличчі? Дітлахи дражнили Роману:

=>>>=

«У тебе є ще один син…»

Катерині, багатодітній матері, після смерті чоловіка, стало жити з дітьми вкрай сутужно. Тому часто підзаробляла у домі сільського голови, в якого була єдина донька Тетяна, ровесниця її старшої дочки Олесі. Дівчата подружилися між собою, разом сиділи за однією партою, удвох ходили до клубу на танці. А на випускному обидві нарядилися в однакові плаття, щоб усі бачили, що вони подруги-нерозлийвода.

=>>>=

Слова про кохання

– О, то я сама собі телефоную? То як так може бути? – подумала Світлана, глипнувши на екран телефону. – Це містично і водночас цікаво. Що я в себе хочу – треба дізнатися, – усміхнулася, проводячи пальцем по екрані свого айфона.

=>>>=