Випробування вогнем, водою і мідними трубами пройшов успішно
“Літа - річ жорстока. Вони стирають з пам’яті людини багато чого. Однак - не завжди. Тож ця книга - моя дрібочка вдячності Долі за те, що вона судила, щоб найрідніше ніколи не відцвітало в моїй душі”. Це уривок з передмови до книги з творами відомих діячів України Івана та Костя Вагилевичів, односельців Романа Василишина, виданої за його сприяння у 2006 році. І кому, як не йому, знати, що таке пам’ять і прожиті роки. За свої 59 років, які виповнилися Роману Даниловичу 1 травня, він мав можливість і відслужити в Німеччині, і керувати великим підприємством, і стояти на чолі Рівненщини (до слова, як на посаді представника Президента, так і голови обласної ради). Тому сьогодні розмова про різні аспекти життя як його особисто, так і жителів нашого краю, з депутатом облради, бізнесменом Романом ВАСИЛИШИНИМ.
Під’їзди наші - “гадючники”… Ліфти нагадують клітки, в яких не лише не гігієнічно, але й небезпечно їздити… А подвір’я будинків взагалі наштовхують на думку про ймовірний кінець світу…
Державний департамент України з питань виконання покарань був створений згідно з Указом Президента України 22 квітня 1998 року. Це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Один із пріоритетних напрямів діяльності - сувора реалізація положень Конституції, Законів України, міжнародних правових актів, які визначають принципи поводження із засудженими.
Олександр Воробей (в центрі) та начальники виправних та виховних установ
Рідне місто кращає, забудовується і розвивається. Особливо це стало помітно у період підготовки до Великодніх свят - всюди чистили, мели, вивозили сміття, висаджували дерева та квіти...
Дарина обживалася у новій квартирі: хоч і маленькій, але затишній. Думки про влаштування побуту витісняли стресові спогади про те, як три місяці тому, повернувшись із роботи, вона побачила у ліжку Сергія і чужу жінку, таку зарум’янілу від любощів, із неохайно зачесаним чорним волоссям і блискучими від щастя очима. Побачивши це, Даша пішла на кухню. За стіною вона чула, що Сергієва коханка швиденько бігала по кімнаті, а він щось бурмотів. Ось двері клацнули. Даша зрозуміла, що чужинка пішла, і увійшла в кімнату. Чоловік намагався виправдатись, нервово ходив по кімнаті і ніяк не міг аргументувати свою зраду. Просив на колінах пробачення, силоміць тримав дружину в обіймах, але вона була категоричною: зібрала речі і пішла від нього назавжди. Нічого вже для неї не мало значення.
привіз рівненський радіоаматор Павло Тарасович з Антарктиди
Дивна людська природа, чи не так? Часто ми здобуваємо освіту по одній спеціальності, працюємо за іншою, а душа взагалі лежить до третьої... Це не погано, а навпаки - розкриває багатогранність особистості. Такої, як, наприклад, Павло Михайлович Тарасович (на фото). Обіймаючи посаду заступника начальника міського управління ветеринарної медицини, він вже тривалий час очолює Рівненський клуб короткохвильовиків, чим займається ще з дитинства. Таке захоплення пов’язує його навіть із самим королем Іспанії Хуаном Карлосом! Адже і він - короткохвильовик.
Він міг стати мільйонером на Заході, проте лишився в Україні, і все своє вміння, свій талант до останньої краплі присвятив і вклав у розквіт рідного краю. Сьогодні Олексія Ворона (на фото) можна по праву вважати чи не єдиним в західному регіоні творцем зеленої архітектури. Ювелірної роботи глечики, тумби, дивани, кулі та інші фігури різної конфігурації прикрашають не одну садибу. Що ж в цьому незвичайного, - спитаєте ви?! А те, що все це Олексій Федорович робить власними руками зі звичайних дерев і кущів.
Одного зимового вечора, коли ми сіли вечеряти, на дворі щось гупнуло, і я злякалася. Моя бабуся звернула на це увагу і сказала, що не можна так лякатися, бо страх - це небезпечне діло, бо коли ми чогось боїмося, то воно може статись. Я, звичайно, вірила бабусі, і знала, що вона має рацію, але мене це не заспокоювало, адже я була боягузкою, а бабця - жінкою відважною. Вона пережила війну, багато чого бачила і чула. На її очах повмирали її близькі люди. Бабуся вже кілька років жила сама в хаті і ніколи не жалілася, що їй страшно.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 