Рік Пацюка став для Івана Ткачука доленосним. Саме 1984 року хворий на ДЦП чоловік, якому одному судилося вижити з трійні, одружився з красунею Ольгою, яка згодом народила йому четверо дітей!.. Людина, що з дитинства пересувається тільки на інвалідному візку, дала життя здоровим малятам, які тепер ростуть на радість батькам.
Інколи мені здається, що я ще зовсім маленька дівчинка, яка з нетерпінням чекає Нового року. І невідомо, чого більше - свята, подарунків, чи своєї особистої казки. Казку вигадати зовсім не важко, важко повірити в неї, і ще важче чекати. Казка народжується від солодкого аромату мандаринів, від лісового подиху новорічної ялинки, під спалахи новорічних феєрверків.
…Без окулярів він не фотографується - вже давно живе за таким принципом. Каже, що соромиться свого погляду, де замість озер людської душі - порожнеча, яку спричинила хвороба. Але такій людині, як Валерій КОРЕНЬ, не тільки соромитись не варто, а навпаки - потрібно сміливо дивитися в очі суспільству, яке відгородилось від нього стіною байдужості…
Турботливі діти завжди допомагають батьку по господарству
Доброго дня, шановна редакціє газети “Рівне-Ракурс”!
Пише Ваша постійна читачка. Надворі - прохолодно та сиро, а в хаті тепло, та й вечори довгі-предовгі, то я, перечитавши свіжі газети, знову вирішила написати Вам правдиву життєву історію. Якщо щось не так - вибачайте.
Баба Настя, якій уже за вісімдесят, любить розповідати, як вона заміж виходила. Поправляє старенька на голові хустину, набирає поважного вигляду і починає:
Прокуратура Рівного порушила кримінальну справу через демонстрацію фільму жахів у кінопалаці “Україна”
Три дівчини-студентки, подорожуючи Європою, вирішили на деякий час затриматися у словацькому місті Братислава. Не відаючи того, вони потрапляють у царство м’яса і крові. Адже один із тутешніх готелів, де зупиняються наші героїні, таїть жахливу таємницю про підпільну організацію, яка займається катуваннями й убивствами. Чи зуміють дівчата вибратися з цього кривавого пекла живими?..
Дорога спонукає до роздумів... В ранню осінню пору, проїжджаючи трасою повз ліс, милувалась чудовими краєвидами. Раптово ліс закінчився, і невеличку галявину колом обступили молоденькі стрункі берізки. Осінь майже не торкнула їх своїм крилом. Посередині галявини стояла невеличка берізка - вся в золотому шатрі листя: рання сивина. І пригадалась історія, яка закарбувалась в пам’яті надовго.
Доброго дня , шановна редакціє газети “Рівне-Ракурс!”
Пише ваша постійна читачка. Знову вирішила написати правдиву життєву історію, бо вашу газету дуже люблю.
Мільйонами свічок запалала вечірня Україна минулої суботи
У такий спосіб 24 листопада згадували тих, хто не зміг вижити у страшному і досі незрозумілому акті винищення українського народу, ім’я якому геноцид. У день пам’яті жертв голодомору вголос говорили про те, що пошепки десятиліттями обговорювалося в багатьох українських родинах. Говорили не лише про те, яким чином у європейській житниці в ХХ столітті було винищено каркас цілої нації - мільйони здорових, працьовитих людей, а ще й про те, як намагалися знищити пам’ять про це.
Відомого в області каратиста Віктора ГАНЖУ знайшли мертвим на околиці Рівного
Він міг би вижити, якби його не лишили помирати на дорозі. З останніх сил, стікаючи кров’ю, він намагався додзвонитися до родичів, благаючи про допомогу, однак не встиг. “Зі слухавки почувся хрип і зв’язок обірвався...”, - пригадує Тетяна ГАНЖА, сестра Віктора. - А через кілька годин з телефону Віктора зателефонували правоохоронці і сповістили про його смерть...”
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 