Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Глухий кут: від дози до дози,

або Гірка доля матері-п’янички та доньки-наркоманки

Валентині в житті не поталанило. Гарна, мала хорошу роботу, а от особистого щастя не знайшла. Чоловік поїхав на заробітки і не повернувся. Дочці Наталі тоді було три роки. Тільки написав, що знайшов іншу жінку і до Валі не повернеться.

=>>>=

Шукаю свою половинку

Доброго дня, шановна редакція газети “Рівне-Ракурс”.

Перебуваючи в місцях позбавлення волі, хочу через Вашу рубрику “Самотнє серце” розшукати ту кохану, яка не побоїться бути разом із людиною, що зробила у своєму житті дуже неправильний крок, і тепер розплачується за свою помилку молодими роками. Я обіцяю, що кохатиму ту дівчину (жінку), яка вирішить стати моєю люблячою коханою дружиною та супутницею мого серця і яка не побоїться більше дізнатися про людину, що перебуває за межами свободи, та напише мені листа. Обіцяю, що я з великою радістю відповім на всі запитання і без затримки з любов’ю відповім взаємністю. Я дуже вдячний редакції газети “Рівне-Ракурс”, яка веде таку чудову рубрику “Самотнє серце”, і прошу не відмовити надрукувати мого листа.

=>>>=

Поліз цілувати леопарда п’яний відвідувач зоопарку

Незважаючи на таблички-попередження, люди продовжують простягати руки до хижаків

У травмпункт Рівненської міської клінічної лікарні з пораненням правої кисті звернувся за медичною допомогою чоловік, якого травмував леопард Рівненського державного зоопарку, до якого він простягнув у клітку руку, щоб “привітатися”...

=>>>=

Маємо те, що маємо

Страшенне зростання числа наркоманів серед неповнолітніх, дитячий алкоголізм, злочинність

Мабуть, усі пам’ятають слова з вірша: “Кроха-сын к отцу пришел, и спросила кроха: что такое - хорошо, что такое - плохо?”. Навряд чи багато сьогоднішніх дітей звертаються до батьків із таким нібито простим запитанням. А чи завжди батьки готові відповісти на нього?

=>>>=

Як же без презерватива?

Якось узимку сидів я у квартирі свого друга. І, власне, його й чекав, розважаючи дружину Кузьми, яка в цей час займалася пранням одягу. Отож, у процесі обшуку кишень піджака благовірного (щоб не випрати нічого зайвого) їй до рук потрапляє… презерватив.

=>>>=

Ми... у долі на долоні, але доля в наших руках!

Майже десята година ранку. На вулиці холодно якось і сіро, хоча вже квітень. А ось цей височенний корпус КиМУ. Сподіваюся, ліфт скоро працюватиме. Хоча мені тільки на п’ятий, не страшно, піднімемося! Ще хвилин десять. Ну, ходімо, чи що?

Велика аудиторія радо приймає абітурієнтів та їх батьків. Майбутніх студентів ще не так багато, проте вони продовжують заходити невеликими групами. Батьківство переважає. Кольорові папірці на столах одразу привертають увагу. А ось і ті, що мені потрібні! З шаленою швидкістю хлопці й дівчата збирають їх із парт. “Не хвилюйтеся, їх багато, усім вистачить”, - почулося десь попереду, але на це ніхто не звертає уваги: присутні в такому ж “робочому” темпі продовжують свою справу.

=>>>=

Сімейна таємниця

примирила свекруху з невісткою

Клава за цілу ніч не стулила очей. Сон її не брав, бо таємниця, яку відкрила їй невістка, вразила жінку до глибини душі. Всього чекала, та тільки не цього. Таким і поділитися з кимось не могла, навіть із чоловіком. Тож змушена тримати секрет усе життя.

=>>>=

Графіті - не конфетті, віником не заметеш

Проходячи вуличками Рівного, постійно бачиш написи на стінах, дверях, парканах. Звичайно, це неподобство, крім огиди, ніяких вражень не викликає. Наприклад, зізнання “Вася любить Олю” навряд чи сподобається Олі, якщо воно написане на задній стіні музичної школи, куди навіть собаки гидують заходити у своїх справах.

=>>>=

Два одинаки - дві долі,

або Чому чоловіки на все життя залишилися самотніми

Мене завжди цікавило життя обділених долею людей, особливо чоловіків: як так могло статися, що вони ніколи не були одружені, не спізнали сімейного щастя? Багато почув цікавих історій при спілкуванні з ними. Тож пропоную дві історії самотніх чоловіків, які так не схожі одна на одну.

=>>>=

“…ха. 2007”,

або Подорож придорожнього колоса

Цю історію мені розповів друг, тому за її достовірність хай відповідає він сам. Було це місяць тому, коли наш Прем’єр мав приїхати на Рівненщину, аби вкотре побродити по “Рівнеазоту” та інших великих підприємствах, чи відвідати наші визначні місця.

=>>>=