Якось узимку сидів я у квартирі свого друга. І, власне, його й чекав, розважаючи дружину Кузьми, яка в цей час займалася пранням одягу. Отож, у процесі обшуку кишень піджака благовірного (щоб не випрати нічого зайвого) їй до рук потрапляє… презерватив.
Майже десята година ранку. На вулиці холодно якось і сіро, хоча вже квітень. А ось цей височенний корпус КиМУ. Сподіваюся, ліфт скоро працюватиме. Хоча мені тільки на п’ятий, не страшно, піднімемося! Ще хвилин десять. Ну, ходімо, чи що?
Велика аудиторія радо приймає абітурієнтів та їх батьків. Майбутніх студентів ще не так багато, проте вони продовжують заходити невеликими групами. Батьківство переважає. Кольорові папірці на столах одразу привертають увагу. А ось і ті, що мені потрібні! З шаленою швидкістю хлопці й дівчата збирають їх із парт. “Не хвилюйтеся, їх багато, усім вистачить”, - почулося десь попереду, але на це ніхто не звертає уваги: присутні в такому ж “робочому” темпі продовжують свою справу.
Клава за цілу ніч не стулила очей. Сон її не брав, бо таємниця, яку відкрила їй невістка, вразила жінку до глибини душі. Всього чекала, та тільки не цього. Таким і поділитися з кимось не могла, навіть із чоловіком. Тож змушена тримати секрет усе життя.
Проходячи вуличками Рівного, постійно бачиш написи на стінах, дверях, парканах. Звичайно, це неподобство, крім огиди, ніяких вражень не викликає. Наприклад, зізнання “Вася любить Олю” навряд чи сподобається Олі, якщо воно написане на задній стіні музичної школи, куди навіть собаки гидують заходити у своїх справах.
або Чому чоловіки на все життя залишилися самотніми
Мене завжди цікавило життя обділених долею людей, особливо чоловіків: як так могло статися, що вони ніколи не були одружені, не спізнали сімейного щастя? Багато почув цікавих історій при спілкуванні з ними. Тож пропоную дві історії самотніх чоловіків, які так не схожі одна на одну.
Цю історію мені розповів друг, тому за її достовірність хай відповідає він сам. Було це місяць тому, коли наш Прем’єр мав приїхати на Рівненщину, аби вкотре побродити по “Рівнеазоту” та інших великих підприємствах, чи відвідати наші визначні місця.
Горе тому, хто не прислухається до батьківських порад
Одного разу взимку, коли йшла повз будинку, в якому живу, побачила нашу дворову собаку. Вона лежала на теплому каналізаційному люці, і до її боку притулилися п’ятеро маленьких гарненьких цуценяток, яких вона нещодавно народила. Турботливо притискала їх лапою до себе, зігріваючи материнським теплом. І коли я дивилася на них, пригадалася одна історія.
Участь у конкурсі “Авто-Пані-2006” довела до… Китаю
Перемігши суперниць у номінації “Найспортивніша пані” конкурсу “Авто-Пані - 2006”, проведеного тижневиком ”Рівне-Ракурс”, директор фірми “ПараГраф+” Галина ВОЛГІНА разом із дипломом від компанії “Спеціаліст Тревел” отримала приз - туристичну путівку до Піднебесної - так у давні часи називали дивовижну країну, що розташована далеко на сході Азії. Своїми враженнями від поїздки пані Галина ділиться з читачами “РР”.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 