Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Довга дорога до щастя

Цю історію мені повідала Іванна, жителька Львова. Минулого літа я відпочивала в Коблевому і звернула увагу на сім’ю: батьки і донька. Батькові на вигляд за 60, але яку він мав шляхетну красу, бачили б ви!

=>>>=

Кохання перемогло

Я зараз рідко виходжу на вулицю, бо не можу далеко йти через хвороби. А того дня було прохолодно, і я почувала себе краще. І, слава Богу, бо той день подарував мені цікаву зустріч із колишньою знайомою, з якою ми не бачилися багато років.

=>>>=

Кохання по Інтернету

Щочетверга я йду на пошту, де на мене вже чекає свіжий випуск газети в абонентській скриньці. Беру з собою окуляри, бо не витримую відстані у 5 хвилин і відразу ж починаю переглядати газету, присівши на лавку.

=>>>=

З нелюба - в коханого чоловіка

Говорять в народі: від кохання до ненависті - один крок. А як від нелюба дійти до справжнього кохання до чоловіка? Думаєте, таке можливо? Не вірите?

=>>>=

Дощова осінь 1943 року

Цю надзвичайно зворушливу історію мені не раз розповідала моя бабуся. Додому повертали надвечір. далека дорога вибила Ганну із останніх сил. Адже вона весь час ішла пішки, тягнучи за собою власноруч збитого візочка, в який поскладала найнеобхідніші речі. Спасибі дідові Микиті, що хоч дітей узяв до себе на воза, а то, мабуть, і не дійшли б до рідного села.

=>>>=

Як донька стала невісткою

Якось я вирішив поїхати до Москви в гості до рідного брата. У Знам’янці взяв квиток у купейний вагон і став чекати відправлення потяга. У купе зайшла жінка років 50-ти, з якою ми майже всю дорогу їхали удвох.

=>>>=

На уламках щастя

Ланковій Наталії заздрили всі дівчата, адже на неї накинув оком бригадир Микола, який вважався першим красенем на селі.

=>>>=

І чому ж він не йде?

Вона давно вже придивляється до Валерія: високий, худорлявий, сором’язливий (що найбільше подобається в чоловіках), та ще й неговіркий. Зате завжди посміхається й очима, великими, блакитними з-під брів - глип. Та не просто «глип», а в самісіньке серце, немов чимось гострим штурхане, аж дух перехопить, аж захлинеться, зніяковівши від щастя, і затріпоче, немов птаха перед парубком. А він і далі штрихає та всміхає.

=>>>=

Як Оля чоловіка виховала

Найпривабливіший і найчарівніший, дивовижний і радісний світ - світ дитинства. А ще задушевний, мрійливий, таємничий, сповнений мрій і надій - світ юності.

=>>>=

Непростий вибір

Ми з Мариною навчалися разом у медінституті на стоматологів. Вона була весела і розкута.

=>>>=