Приємно поговорити з розумною людиною. Тобто із собою. Адже кожен із нас, вважає себе розумною людиною. Тим більше, що нині є прилади і методи, завдяки яким можна розвивати себе. Питання, чи не буде нам ліньки зайнятися собою. Отож, хто хоче – знайде можливості, хто не хоче – знайде причини.
Катерина сиділа за святковим столом навпроти Івана. Той сором’язливо ховав від присутніх великі долоні, що навічно ввібрали в себе виробничий пил. Скупий на слово, зніяковілий, нерішучий – повна протилежність своїй дружині Жанні, яка весь вечір веселила компанію анекдотами, співала і витанцьовувала з бригадиром Марком. Люди казали, що в них роман. А хіба можна тим людям вірити? Вони бозна-що навигадують. Он і про неї злі язики на селі плещуть різні нісенітниці, а все через те, що самотня, без чоловіка живе.
Мар’янка та Оксанка жили в злиднях. Тато їздив на заробітки, а мама Аліна частенько заходила до куми, щоб хильнути чарку. П’ятирічна Мар’яна залишалася “за старшу”, і дворічна Оксана мала всього в неї вчитися. У селі знали, яка ситуація в сім’ї, але у кожного своїх проблем вистачало. Ніхто ж не бачив, що й зароблені на сезонних роботах гроші йшли на спиртне. А горе-мати, коли виходила із затяжного запою, вела дітей до церкви та щиро плакала, вимолюючи в Бога прощення.
Того Різдва Насті виповнилося сімнадцять. Вона вже кілька років мріяла про кохання, мов у кіно. Не таке, як у подруг, – з однокласниками чи студентами. Хотіла зустріти самодостатнього чоловіка, сильну особистість. Щоб прожити з ним, одним-єдиним, усе життя, довіряти одне одному, не ревнувати, як мама батька. Тому на однолітка Івана, що жив у сусідній квартирі, навіть уваги не звертала. Яка з ним чекає перспектива? Дарма що хлопець носив їй скромні букетики і шоколадки, безвідмовно ремонтував зіпсуті електроприлади чи зірвані крани.
Свого часу жили близенько, в один клас ходили, за однією партою сиділи, в одних хлопців закохувались. Ще після закінчення школи бачилися частіше, а потім тільки передзвонювались, та й то нечасто. Їм було вже по п’ятдесят, обоє мали внуків, але в однієї подружнє життя не склалося. І наче непогана Катька жінка й господиня, та чоловік трапився гуляка, і вона не витримала – подала на розлучення. Після того так і жила сама.
Ну хто зараз хоче бути вчителем? Часто можна почути: “Ці діти неконтрольовані, як з ними бути”, “Вчителі працюють за копійки”, “Всі нерви собі зіпсую, якщо буду працювати вчителем” або “Весь час у школі, а що натомість?!”…
Леонардо Вільгельм Ді Капріо з'явився на світ в Лос-Анджелесі в листопаді 1974 року. Його батьки - тато Джордж Ді Капріо і мама Ірмелін Інденбіркен - розлучилися через рік після народження сина. Батько, який працював художником і дистриб'ютором коміксів, незабаром одружився, а ось мама більше заміж не вийшла. Вона і виховувала сина сама, розриваючись між двома роботами. Допомагала лише улюблена бабуся Лео, в дівоцтві Олена Смирнова. Вона була вивезена з Росії в 2-річному віці під час Жовтневої революції. Бабуся вийшла заміж за німця Вільгельма Інденбіркена і взяла його прізвище. Мама Леонардо Ірмелін з'явилася на світ в бомбосховищі західнонімецького міста Ер-Еркеншвік в 1943 році.
Баба Помідоро сиділа просто на асфальті. Зазвичай вона не дозволяла ані підвести її, ані обтрусити запилюженого піджака, який катастрофічно швидко втрачав ознаки колишньої елегантності: господиня пила якось уже геть відчайдушно. Всяку жалість до себе розбивала об міцне слівце.
Ми сидимо на великій горі. Десь далеко чути музику скрипки, вона зачаровує... Відчуваю, ще один момент, і ми піднімемося високо-високо в невідомість до світлого неба, яке, ніби той чарівник, все заманює в свою казку.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 