Біда нашого покоління в тому, що в нас усе є. Є потенціал, щоб рости і досягати високої планки, але є й хороші умови, від яких і віддалятися не хочеться.
Буває, з’являється ідея, вона “гуляє” в твоїй голові. Аж раптом якесь цікаве кіно – і ти переключаєшся. Звичайно ж, забувши і про ідею, і про інші справи, які б мав зробити. Досить часто молодь просто “висне” за переглядом фільму чи передачі, не помічаючи, що ж відбувається навколо.
От дивно: суспільство прагне створити роботів, які були б схожі в усьому на людей. Натомість – створює людей, які стають схожими на роботів. Але зараз це норма. “Прекрасне” втрачає свою вагу, натомість потрібні “інтриги, скандали, розслідування” і щоб побільше бруду. А якщо ти “білий і пухнастий”, значить, ти нікому не потрібен, або ж тебе треба “вимурзати”.
Для людей “нещасних” (як вони самі себе називають) є безліч статей – криків допомоги, схожих на “Як знайти себе?”, “Що потрібно для щастя?” або ж “Все у твоїх руках”. І, звичайно, там написана цікава інформація для тих, яким ліньки думати самим – за них це вже зробили, ще й гарно оформили.
Але, прочитавши море таких статей, приходиш до простого, навіть банального висновку: все шукай у собі. Наші біди, наше щастя, наші відповіді на важливі питання знаходяться не в статтях, не в книжках і не в людях, а лише в нас самих. За допомогою книг можна тільки себе розвивати, розкривати все, що в нас.
Для прикладу, така ситуація: дуже часто молоді дівчата починають ревнувати, стежити за кожним кроком своїх хлопців, з-під лоба поглядати на інших дівчат... і стежити вже не тільки за хлопцями, а й за всіма, крім себе. І досить часто це переростає в параною підозри, недовіри і злості на весь світ. Натомість, стежити потрібно, насамперед, за собою: за тілом, душею, своїми вчинками й думками.
Люблю людей, які пізнали себе. Одним із таких був наш мандрівний філософ Григорій Сковорода. Він говорив: “Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою...”
В житті головне – встигнути пізнати себе. Встигнеш..?