Вона була просто його студенткою. Нічим не вирізнялася зовнішньо, неговірка, не звертала на себе увагу поведінкою. І все в його житті йшло б за буденним сценарієм, якби не той її погляд, що наче якусь алергічну реакцію викликав в організмі: зсередини починало трусити, краплі поту рясно вкривали чоло та руки, і він втрачав ланцюжок думок. Це дуже діймало професора, бо як можна читати лекції, коли затинаєшся, розповідаючи про елементарні речі?
Ірині було неповних сімнадцять, а Вікторові – чотирнадцять, коли дівчина помітила, що хлопець до неї небайдужий. Вона не раз ловила на собі його захоплені позирки, коли підліток думав, що цього ніхто не бачить. Але варто було їм зустрітися очима, як він починав червоніти і відводити погляд кудись убік, а при розмові – заїкатися.
“Ти така щаслива”, – завжди говорили їй подруги. А й справді, чоловік спокійний, лагідний, турботливий, за ним – як за кам’яною стіною. Маленький Дмитрик, золоте дитя, ходить у садочок. Живуть у власній квартирі, мають хліб і до хліба. Саме про таке життя й мріяла Ірина.
Марія опинилася в Італії не від хорошого життя. Останньою краплею її відчаю стало те, що застукала свого чоловіка з іншою. І це її Василь, той, що в перші роки після одруження обіцяв носити на руках і носив, її господар, який працював день і ніч, щоб створити родині статок, зять, який тещу з тестем, інакше, як мамусею і татком, не називав? Усе змінилося в одну мить, коли чоловік вирішив підлатати на курорті здоров’я. Їхав, обцілував з голови до ніг Марію, а повернувся, то в першу ж ніч удома проспав носом до стіни.
Вони познайомились дуже давно. У них було різне життя, але вони мали спільну пристрасть - „Мілан”. Все їхнє спілкування зводилося до фрази „Мілан чемпіон” з його боку і з короткої відповіді „forza» з її.
Цієї ночі Олександра бачила дивний сон. Вона гуляє лугом, плете ромашковий вінок і раптом бачить двох пташок: маленьку і велику. Маленька гарна, з яскравим жовтим пір’ячком на животику літає зовсім близько, а велика якась ніби збідована літає високо в небі.
Анжела була єдиною донькою люблячих, забезпечених батьків. Батько мав власний офіс, де мама працювала юристом. Ще були два дідусі і дві бабусі, які безмежно любили свою внучку, виконуючи усі її забаганки. Влітку сім’я обов’язково відпочивала на морі, а взимку на канікули Анжела їздила в Словенію кататися на лижах. Закінчивши школу, вступила до університету і переїхала жити до бабусі, яка проживала одна після смерті чоловіка. Від неї було дуже близько до університету. У бабусі була хороша квартира, а головне – батьки не контролювали. Бабуся вирішила виховати внучку і прищепити їй правила хорошого тону, чого у теперішньої молоді практично немає. Але її розповіді про дівочу честь, про майбутнє заміжжя тільки дратували внучку, вона гнівалась на бабусю, стала уникати спілкування з нею. Кавалерів у Анжели було дуже багато, але ніхто не поспішав одружуватись на ній. Хлопці, немовби розгледівши в ній щось погане, одружувались на інших дівчатах, а Анжела вкотре залишалась самотньою. По закінченні університету батько влаштував її на хорошу роботу, і у відділі вона одразу ж стала “своєю”. Особливо здружилась із Маргаритою, яка вже двічі розлучалась і ненавиділа чоловічу половину. Але Анжелу якраз дуже цікавили мужчини, вона мріяла вийти заміж.
Три назви 19 січня — Богоявлення, Йордана і Водохреще — з різних сторін підтверджують суть одного з найважливіших днів християнства — Хрещення Ісуса Христа в ріці Йордані. Саме цього дня мільйони християн у світі візьмуть участь у Святковій літургії, після якої понесуть до домівок освячену, “живу” воду, яка допомагає при лікуванні хвороб, виводить із напруження, оберігає від спокус і захищає від лихого. Від Духа Святого, як переконують священики, чи з космосу, як запевняють науковці, та водохресна вода таки не псується цілий рік, бо є особливою.
Наближався час обідньої перерви. Завідуючий магазином обслужив останніх покупців і вже збирався зачиняти крамницю на обід, як ввійшла вродлива дівчина. Роман подав їй товар і зав’язав розмову, аби не відпустити красуню. Порозмовлявши, дізнався, що Оксана мешкає з матір’ю на Волині. Обмінялися адресами. І незадовго Роман написав Оксані листа. Почалося листування.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 