Вона йшла вулицею, чітко відбиваючи по львівській бруківці підборами туфель ніби такт якоїсь мелодії. Відлуння того дзвінкого цокотання линуло звідусіль.
Уміють же аферисти здерти шкуру з дурної жертви, ох і уміють, думала старенька Мокрина, лежачи в ліжку й дивлячись у стелю, як Вонуфрей перед смертю. Висохла, згорбилась і втратила сенс життя.
Тереза поспішала. Купила квиток на літак з Італії до України. «Бусом» їхати довго. Везла гроші тітці на операцію. Могла б і переслати. Але хотіла побачити тітку. Підтримати. Побути поруч.
Хтозна, скільки літ цій легенді. Її розповідали старенькі люди. Згадували історію, коли посеред осені зацвітали скромні голубенькі і рожеві квіточки. Їхні осінні «родички» – пишні, а ці дрібненькі. На тоненьких стебельцях-ніжках. Казали, начебто ці квіти з’явилися на землі неспроста. Їх зродили кохання, туга, магія…
Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:
Відколи Богдан подав оголошення у газету в службу знайомств, ходив сам не свій. Чоловік боявся навіть на хвилинку залишити мобільний телефон: раптом подзвонить та, на яку чекав усе життя, але яку так і не зміг зустріти.
Оксана, давня знайома Сергія, якось кисло посміхнулася на його привітання, і в її великих, сірих очах чомусь з’явилися сльози. Йому стало жаль жінки і він спитав співчутливо:
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 