Андрій з Марією сиділи біля вікна, спостерігали, як сходяться гості до сусіда Івана, який видає сьогодні заміж свою останню доньку. Їхні серця стискалися від болю. Дивилися одне на одного мовчки - слів не було. Бо винні в тому самі, що в їхній оселі назавжди оселився смуток. А які ж були плани, мрії, надії... Коли заграли весільні музики, Марія заридала на всю хату. Щоб не чути, не бачити нічого, пішла на кладовище, сіла біля могили своєї єдиної доньки, обняла пам’ятник, і так просиділа до смерку.
Галина Петрушко займається плаванням ось вже 15 років. За цей час взято багато висот: Галина виконала розряд кандидата в майстри спорту, а згодом і майстра спорту; займала призові місця на чемпіонатах України, ввійшла в збірну області і запасний склад збірної України; 2009 року брала участь у чемпіонаті Європи серед поліцейських...
Галина лежала в ліжку в обіймах свого чоловіка Петра, боялася поворухнутися, щоб не розбудити його. Сьогодні ж бо вихідний, хай відпочине. Ніжно дивилася на нього і думала: “Господи, невже це правда?”. Вже минув місяць після весілля, а їй досі не вірилося, що так сталося, що в такий спосіб знайшла своє щастя. А скільки осуду людського почула на свою адресу, скільки ганьби. Навіть рідна ненька, і та ладна була вбити її тоді. А Галя була впевнена, що то покійний батько з того світу потурбувався про неї.
Маючи невеличку дачну ділянку, Яресько Гарбуз уважно прислухався до всіх порад, які могли б стати у нагоді при вирощуванні всілякої городини. Від одного знайомого він якось почув про те, що з допомогою звичайної солі можна зібрати тьму-тьмущу червоних помідорів. Досить взяти віника і покропити соляним розчином кущі із зеленими плодами. Тоді начебто ніякий вірус їх не візьме. З пачкою кухонної солі в торбинці Яресько відправився на автобусну зупинку.
“Спокуса свободи, свіжий вітер і відчуття, які неможливо передати словами, коли ти їдеш на мотоциклі”, - описує своє життя байкер Олександр ЖЛУКТЕНКО. Для нього літо - це період, коли і вдома побувати ніколи, коли зашкалює адреналін, а на барометрі шалені швидкості. Але все-таки він знайшов годинку часу між злетами та зустрічами, щоб розповісти про унікальність такого захоплення.
Ішов 1999 рік. Здавалося, вся Україна перетворилася на суцільний базар. Чоловіки одне за одним втрачали роботу або ж звільнялися самі, бо мізерну зарплату не виплачували місяцями. І як вже не раз траплялося на Україні, весь тягар і відповідальність за сім’ю взяли на себе козачки.
Чоловік, про якого я хочу вам розповісти, вразив мене своєю відкритістю і простотою, хоча зазвичай люди його рівня дещо скептично ставляться до журналістів, говорять уривчастими фразами, щось не договорюють, а інколи раптово змінюють тему. Однак вже у перші хвилини зустрічі я зрозуміла, що переді мною геть інша людина. За суворістю погляду “справжнього полковника” проглядалася щира і добра душа, у кожному слові відчувався професіоналізм, а коли розмова торкнулася сім'ї, щасливу посмішку на його обличчі було вже не приховати. Відтак, знайомтесь - начальник управління МВС у Рівненській області полковник міліції Василь Іванович ЛАЗУТКО.
Директор одного із заводів вперше приїхав у столицю “вибивати” обладнання. З одного міністерства його посилали в інше. Нарешті дістався до потрібного відомства. За столом сидів поважний чоловік і гортав якісь папери.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 