Вона йшла ледве пересуваючи ноги. Йшла, не відчуваючи води, що холодними змійками просочувалася у старі чобітки. Спідниця мокрими полами терлася об оголені литки. Під ногами хлюпала розквашена, змішана з мокрим снігом, земля.
Ось уже одинадцять років генерал-хорунжий Українського вільного козацтва ім.С.Наливайка Володимир Мусій очолює паланку вільного козацтва в Україні. До громадської організації входять чимало місцевих чиновників, професорів, агрономів, молоді з різноманітними інтересами. Є й у складі Українського вільного козацтва підрозділи жінок-амазонок, характерників тощо. На землях козаків - членів об’єднання, ростуть безліч різноманітних культур: від ківі, карликових персикових дерев, садової чорниці до екзотики на кшталт родендрон, магнолій, французьких каштанів. Крім того, Володимир Мусій пишається тим, що вільні козаки за власним рецептом випускають такий собі український аналог “Віагри” під назвою “Жіноча радість”. За його словами, всі, хто скористався хоч раз цим диво-напоєм, бажали придбати його і в майбутньому.
Олена навшпиньки переступила поріг дитячого притулку. Трохи постояла перед входом, зупинилася поглядом на веселій і теплій назві закладу - “Малятко”, наказала серцю вгамуватися, а воно, розтривожене, ніяк не піддавалося. Скільки дитячих будинків об’їздила, скільком дітям зазирала у вічі і, бачачи у кожнім погляді благання й надію, потому мучилася докорами сумління. Як же ж брати тебе, дитино, коли душа мовчить? Невже і тут не зможе відшукати ту (хотіла тільки доньку), щоб зразу відчути її своєю, рідною.
Лілія притулилася до матері і, затамувавши подих, спостерігала за граційними рухами дівчаток у яскравих купальниках. Вони ластівками пурхали у повітрі, відштовхуючись від спортивних снарядів. Такого видовища дитина ще не бачила...
Ми - чотири мушкетери або ж мушкетерки у спідницях, хоча зараз джинсики так облягають, що... Розподілення за віком і переваги у розумових здібностях не існує, отже знайомтеся.
У нашому селі Ніна Михайлівна з’явилася давно - років із сорок тому. Прихистив тоді її дядько Максим. Він працював головою сільради, мав велику хату. Жили із дружиною одні, бо власних дітей не мали.
¤ Архів. Найкращі матеріали минулих років. Від 20 лютого 2003 року
Яна самотньо сиділа біля вікна і дивилася на сльотаву дорогу. Її дратував навіть годинник, що своїм цоканням відбивав кожну секунду чекання. Вона сердилася: “Знову щось трапилося… І чому не прийшов?”
Звісно, наші краяни люблять говорити, але не завжди компліменти. Ось трішки розповім про українську компліментарність. Слово “комплімент” українська мова запозичила з французької (“вітання”). Первинне значення слова (хоч і своє - рідне!) частково збереглося і в нашій мові: комплімент вживають здебільшого при зустрічі замість традиційного вітання, наприклад: “Ви чарівні сьогодні, як завжди!”. Однак компліменти (приємні, люб’язні слова, похвала, лестощі) можуть звучати і після слів вітань або під час розмови.
Рівненський студент НУВГП Михайло Наумець має незвичне хобі, здобуваючи диплом архітектора, у вільний від навчання час виготовляє точні копії відомих кораблів, літаків, авто з… паперу. Гордість його колекції складають судна, які мають свою сумну історію зникнення, як лайнер “Титанік”, підводний човен “Курськ К-141”, або літак СУ-27, що розбився у Скнилові. Михайло каже, що відтворює рідкісні моделі морських та повітряних кораблів тому, що це грандіозні творіння людських рук.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 