Не за горами день Матері – найтепліше і найдобріше свято. Вважається, що чистішої і сильнішої любові, ніж материнська, просто не існує. Але я переконана, що так буває не завжди. І любов буває різною, і матері теж.
Тролейбусна зупинка. Час пік. На зупинці - близько десяти людей. Видно, що вони кудись поспішали: нервувалися, весь час поглядали на годинник, а дехто з них безнадійно розводив руками.
Чи знаєте ви, що таке самотність? На щастя, багатьом це відчуття незнайоме. А той, хто відчув і пережив його, на все життя запам’ятає цю несправедливість долі.
Одній моїй авантюрній знайомій вдалося вийти заміж за австрійця. Здавалося, життя складається добре: не треба хвилюватися про продовження візи, а головне - при одруженні з іноземцем надається право на роботу в країні. Але австрієць виявився ще більшим авантюристом...
У селі гуляли весілля. Свято було гучне і пишне. Приїхало багато родичів. Щаслива молода сиділа на подушках і чекала, коли прийде мати благословляти й одягне на голову весільний вінець. Мати прийшла, але не сама, а з двоюрідною сестрою, яка приїхала з Чернігівщини. Тітка мало говорила, більше плакала. Тоді всі думали, що це щасливі весільні сльози, які так часто проливають матері на весіллях своїх та чужих дітей.
Галина підхопилася зі сходом сонця. Сон цієї ночі не брав. Адже завтра у неї свято: синочок Андрійко йде в перший клас. “І коли пролетів час?” - думалося їй.
Ключ до успіху – зовсім не напружена праця, а щастя, стверджують сьогодні деякі вчені. Життєрадісні люди частіше пробують щось нове і кидають виклик долі, що стимулює позитивні емоції і сприяє кар’єрному зростанню, хороші взаємини і міцне здоров’я, говорять психологи.
Їх часто можна побачити біля Лебединого озера. Подружжя полюбляє там відпочивати. Він щось читає. Вона мрійливо дивиться на пару граціозних лебедів і думає: “Ось і ми з Костиком, як ця пара прекрасних птахів, завжди будемо разом. І навіть смерть нас не розлучить”.
Щоб потилицю не чухати, треба менше натовп слухати
Підходить до зупинки автобус. Година пік, через велику кількість пасажирів двері відчиняються повільно. Нарешті, народ починає заходити до салону. В перших рядах, штурмуючих цитадель громадського транспорту, виявився плюгавенький чоловічок у кепці (схожий на того, хто “й сьогодні живіше всіх живих”). Із задачею він справився і продовжує просуватися в жадане лоно автобуса. Але дістається лише на першу сходинку.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 