Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Ось підросте син…

У журналістських буднях, коли доводиться зустрічатися з багатьма різними людьми, інколи забуваються ті чи інші життєві сюжети. Та Надію я впізнала одразу. Та ж сама худенька постать, не по роках спрацьовані руки. Лише очі тепер світилися по-новому. Тією особливою радістю, коли людина просто щаслива.

=>>>=

Каштани на долоні

Чому він і досі згадує ту осінь? Ту, коли вперше побачив Оксану. Вона йшла вулицею, раз у раз зупиняючись і щось підіймаючи з мокрого асфальту.

=>>>=

Почуй мене

О, Господи! Чи то осіння депресія дається взнаки, чи чоловіча старість наступає? Ну нема ради з тим Борисом. Не чоловік – звір. І це не так, і те недобре, і слова не скажеш, бо нервується, наче пес скажений. А про добро від нього, чи ласку, чи, може, якусь деколи квітку, не говорячи вже про подарунки, й мови не може бути.

=>>>=

Принцеса без корони

Ганнина новорічна сукенка «сніжинки» мала довжину нижче колін і недоречну пишність. Тітчина робота. Як вміла, так і пошила. А ось корони тітка Надя не виготовила. Не вміла. І купити ніхто не здогадався.

=>>>=

«Поверніть мої квіти…»

Тетяна поверталася з роботи мимо імпровізованого квіткового ринку. Хризантеми, чорнобривці, айстри, соняшники мило усміхалися до перехожих. Вона любила цю частинку вулиці. Коли на душі було розхристано і не затишно, купувала жмутик квітів.

=>>>=

«Дивна ви, сусідко…»

Студенти знали, що їхня улюблена викладачка англійської любить собак. І на день народження Вікторія Борисівна отримала в подарунок маленьку таксу, хлопчика. Назвала Черчіллем. У честь британського політика, яким захоплюється батько.

=>>>=

Ще чого?!

Коли я поверталася з роботи, зателефонував мій хлопець і повідомив: «До нас у гості приїхала Олька!» Я ще тоді подумала, чого це він такий радісний, якщо приїхала значить добре.

=>>>=

Кожен робить свій вибір

Надія зробила кілька ковтків чаю, а потім зі щасливим обличчям повідомила нам з мамою, що вони чекають дитину. Я здивувалася, оскільки вони, як і ми з чоловіком, не мають власного житла, і вже надумали стати батьками. Ми ж вирішили з цією справою почекати, хоча я й старша сестра. Але сюрпризи на цьому не закінчилися. – Яно, а тобі не здається, що це з вашого боку не красиво, жити з мамою, поки ми на орендовану витрачаємось?

=>>>=

« – Тату, заплати аліменти!»

– Від нашої Поліни, звичайно, можна було очікувати всього! – сердиться шістдесятилітна Алла Володимирівна.

=>>>=

Чужа дитина

Світланин чоловік не приходив до тями в лікарні. Борис сильно постраждав у аварії.

=>>>=