Середина осені ще тішила залишками тепла. Василина не любила цю пору за те, що прокидаєшся темно і лягаєш темно, а вдень так похмуро, що ніби живеш у суцільній темряві. Навпомацки знайшла на стіні відривний календар, послинила пальці й позначила початок нового дня одним рухом.
– Мамо, не викидай ялинку!
Ніна глянула на благальні сірі синові очі, маленькі ручки, складені наче до молитви, і серце її стиснулося. Важкий клубок підходив до горла і не давав вимовити ні слова. Вона пригорнула малого до себе, і почала плакати, гладячи світловолосу голівку. Так сиділи вдвох біля маленької ялинки, обнявшись, у напівтемряві. Біля хати, по дорозі, час від часу проїжджали машини, тоді світло їхніх фар через вікно освітлювало новорічне деревце, і воно займалась казковим світлом. І на душі ставало легше.
Віра вперше подорожувала літаком. Ще й так далеко. З України – до Америки. В Сан-Франциско. Аж зіщулилася у стільці, коли шасі відірвалися від землі. Старша черниця, яка сиділа поруч, почала молитися. Віра й собі перехрестилася.
Сашко народився в багатодітній, благополучній родині. Батько в нього фронтовик - був механіком біля літаків, а мати під час війни працювала в шпиталі. Коли вони повернулися з фронту, їхнє село, що розташоване в Таращанському районі Київської області, було вщент спалене німцями. Довелося все будувати спочатку.
Тільки-но домашні полягали спати, Мирон вийшов на подвір’я. Затягнувся цигаркою, обійшов кругом хати кілька разів. Робив це неквапливо, щоб ніхто не почув його кроків під вікнами. Зупинився перед хлівцем, де жили кури, які, мабуть, бачили вже десятий сон. Викинув недопалок в траву, розтер ногою.
Оксана не спала. Моторошні думки гризли її зарання посивілу голову, перепліталися зі споминами, які останнім часом усе частіше ятрять спустошену душу. Чому в житті так буває? Хто більш нахабніший, той і виграє. А коли людина живе чесно, по совісті, неодмінно будуть шарпати її життєві буревії, обриваючи, мов весняний цвіт, усі надії і сподівання.
Йшли до села з надвечірнього поїзда. Пасажирів висипало багато, як завше перед вихідними. Борис Свиридович трохи відстав від гурту: любив спостерігати за людьми ззаду. Скільки то їх випало перем’яти пальцями за тридцять років роботи масажистом!
Усі ровесники семирічного Дмитрика заздалегідь готувались до приходу Святого Миколая. Он Марічка ще на початку листопада написала йому на яскраво жовтому аркуші паперу листа з проханням принести їй різні солодощі, ляльку, що вміє говорити і співати, та ще чимало усякої всячини. В Ігорчика інші забаганки — йому б супер нову машину з пультом керування, конструктор, санчата з кермом.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 