Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Ракурс житейський

Свічечка для діда Луки

Дід Лука жив сам. Баба Мотря, дідова дружина, померла давно. А душа їхньої дитинки відлетіла на Небеса одразу після народження. То була дівчинка. Дід Лука називав її Зірочкою, хоча в метриці записана Одаркою.

=>>>=

Диво

Я сиділа біля вікна. Автобус, мов старезний дід, важко дихав та немічно кашляв, наче конав і не міг упокоїтися, бо знав, що ще не виконав своєї місії. Він повинен був довести пасажирів до кінцевої точки маршруту. Старався це зробити з усіх своїх залізних сил, незважаючи на злість водія, який свою лють раз-по-раз випльовував через вікно, не думаючи про перехожих.

=>>>=

Королева без семи вітрів

Вона була, наче вітер. Непосидюча і вперта. Її мрії завжди летіли у мандри…

=>>>=

Єдина мрія

– Синку, ти сьогодні не вечерятимеш? – жартівливо здивувалася Руслана.

=>>>=

Про любов, що годує сім’ю

Жила собі звичайна сільська сім’я. Чоловік і жінка. І жили вони з того, що вирощували яблука у своєму саду, а восени продавали їх. Та одного року селянин, занедужавши, не зібрав урожаю, чимало яблук зігнило. Подружжя дуже зажурилося. Що ж робити? Якщо не продати врожаю, то сім’я не виживе.

=>>>=

Не наклич біди…

Ларисин гардероб викликав здивування у співробітниць. І де тільки бере такі жахливі одяганки? На секонді кращі можна знайти.

=>>>=

Вона вірила: дерев’яний пташок злетів

Вони нагадували птахів, які полетіли у вирій і загубилися у безмежжі піднебесся.

=>>>=

Навіть дня не побула дружиною…

Одного дня Сергій прийшов на зустріч з великим букетом троянд. І запропонував Насті заміжжя. Тоді вона зрозуміла, що мала на увазі віщунка Софія. Попросила зачекати з відповіддю. Сергій їй подобався. Була упевнена: він буде чудовим чоловіком.

=>>>=

«Нам переказали, що маємо внука…”

Сонечко своїми лагідними промінчиками пестило обличчя напівсонних Матвія і Христини, які, ніжно обійнявшись, вимальовували плани на майбутнє. Їх синочок тихо посапував у своєму ліжечку. Задзеленчав телефон – прийшла есемеска: «Можна, ми приїдемо? Нам переказали, що маємо внука. Простіть…»

=>>>=

І ким я для нього була?

Життя було до мене не дуже ласкавим. Зовсім малою залишилася без батька, помер від важкої недуги. А незадовго тяжко захворіла мама. І більшість домашніх клопотів лягли на мої, майже дитячі руки. У той час, коли однолітки гралися чи відпочивали, я поралася по господарству. Та й через хронічну нестачу коштів, змушені були з мамою відмовляти собі в усьому, обходилися найнеобхіднішим.

=>>>=