Через кілька днів виповниться річниця з дня смерті матері Аркадія Петровича, а йому здається, що це було ніби вчора. Рана на серці від важкої втрати ніяк не гоїться, щемить невимовним болем, а спогади про неньку переслідують його і вдень, і вночі. От і нині наснився Аркадію дивний сон. Ніби побачив він матір у квітчастій сукні з розпущеним хвилястим волоссям на якомусь роздоріжжі. Вона усміхалася до нього така вродлива і молода… Насправді ж матір при житті щоранку заплітала волосся тугим віночком і прикривала хустиною.
Квіти літа випещені, виплекані, зігріті сонцем, налиті соками землі. А от квіти осені зовсім інакші, їм дісталась важча доля, грубший хрест… Майже все як у людей. Стояли майори, схожі на солдатиків, такі ж стрункі, молоді, в одну шеренгу, в один рядочок. Стояли майори і мокли, і мерзли, по їхніх кольорових головах лилися сльози неба.
Ольга молила Бога про одне: повернути до життя її єдину доньку, її кровиночку. Та Іринка згасала, мов свічка. Лікарі безпорадно розводили руками. А тут ще ці видіння…
Їй висловлювали співчуття, слова підтримки. Даниїла кивала у відповідь. Але нічого не відчувала. В душі – порожнеча. Сліз не було. Лише зачепили перешіптування родини покійного чоловіка:
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 