Якось мені довелося жити в гуртожитку Рівненського інституту підвищення кваліфікації вчителів. У сусідній кімнаті проживало троє чоловіків-педагогів. Коли почало смеркатися, вони вирішили весело відсвяткувати закінчення навчання…
Прийшовши на роботу (а я працюю на станції швидкої допомоги), відразу зрозумів, що ця доба нічого доброго не обіцяє. Ми поїхали на виклик уже через п’ять хвилин після прийому зміни. Та ще й у далекий мікрорайон.
Я живу в “хрущовці”, у невеличкій однокімнатній квартирі. Увесь будинок, власне, складається з шістдесяти таких квартир. Одного разу ліг я спати десь опівночі. Заліз під ковдру, вимкнув радіомагнітолу... Раптом від сусідів зверху почали лунати дикі крики (зовсім не схожі на дикі танці Руслани). Я спочатку подумав, що то п’яний чоловік б’є свою дружину, але згодом до мене “дійшло”, що це люди сексом займаються.
Я ніколи не розуміла представ-ників протилежної статі. Що їм потрібно? Говорять одне, а думають зовсім про інше. Каже, що любить, насправді ж - ненавидить. Каже, що не хоче бачити, насправді - шукає можливість зустрітися. Або ж, навпаки: обіцяє подзвонити, а потім може виявитися, що ніби десь загубив номер телефону.
Цю історію розповіла моя дружина, коли працювала в одному з рівненських супермаркетів. Якось зайшов у цей магазин покупець - великий, під два метри зростом і багато сантиметрів у ширину. І зачіска - як у Брюса Вілліса (тобто, майже лисий).
Моя знайома, Галина, як годиться, щоранку одягає тільки щойно випрасуваний одяг. Через це у неї увесь час… проблеми. Щоранку, тільки-но жінка підходить до зупинки тролейбуса, їй дошкуляє одне запитання: чи вимкнула вона праску?
Було це ще за студентських часів. Біля входу в інститутський корпус є така будка, у якій сидить бабуся-Ягуся і плете шкарпетки улюбленим онукам. За правилами, кожен, хто входить, зобов’язаний продемонструвати їй студентський квиток чи залікову, але зазвичай всі просто чемно вітаються з бабцею і спокійно йдуть у своїх справах. Та іноді бабця суворішає.
Ця пригода сталася давно, коли моя мама навчалася в інституті, з її сусідкою по кімнаті. Як відомо, від сесії до сесії живуть студенти весело, але коли приходить пора складання іспитів, то розпочинається справжнісінький аврал. Непереливки в цю “гарячу” пору було і Галині – вродливій дівчині, яка щоразу бігала на побачення то до одного, то до іншого залицяльника, а більшість вільного часу проводила на танцях. Тож, щоб надолужити все згаяне за мінімум часу, Галя ночами сиділа над підручниками, п’ючи каву то з сіллю, то з перцем…
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 