Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета новий номер
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Жовтень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Листопад 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30

Новини Рівне
QRcode

Ракурс житейський


<<< 21 | 22 |  23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | >>>
¤ 

Історія про справжнє диво

Надворі вже зовсім смерклося. Ніч своєю темнотою і холодним подихом вітру, здавалося, намагалася проникнути крізь шибки в будинок. Хоча вже було далеко за середину грудня, але погода ніяк не могла налаштуватися на зимову. Цілий день лив дощ, як з відра. Зараз він припинився, але натомість посилився вітер, що безжально розгойдував під вікном кущ калини. Гілки безпорадно і дзвінко билися по склу своїми перестиглими зм’яклими яскраво червоними гронами, ніби просили допомоги.

=>>>=

Історія про справжнє диво

¤ 

Майже сім років тому…

Жінка тихенько плакала, сидячи на краю ванної у ванній кімнаті. Вона навіть не намагалась стримати своїх сліз, що струмками стікали її обличчям, а потім спадали з підборіддя на поділ довгого яскраво-зеленого халата. В руках вона тримала вузьку білу смужку. В голові роїлося купа думок і запитань, відповіді на які вона не знала:

=>>>=

Майже сім років тому…

¤ 

Прорвемося, подруго!

Добре, що Надина начальниця виростила трьох дітей із невеликою різницею у віці. На власному досвіді знає, як нелегко, коли хворіє малюк — дозволяє працівницям два-три дні посидіти вдома.

=>>>=

¤ 

Допилися?..

Нарешті минула ця довга страшна ніч. Ярослава насилу підвелася. І навіщо вона випила стільки звечора? Але ж із нею не завжди так. Іноді з’являлося прозріння — вона наводила лад у хаті, сама чепурилась і сідала біля вікна, вдивляючись у далину: чекала дітей. Та, не дочекавшись, знову перехиляла чарку й витирала гіркі сльози.

=>>>=

Допилися?..

¤ 

«Не плач, Маріє…»

У лікарняній палаті їх було тільки двоє: Марійка і її добрий та чуйний чоловік Арсен. Жінка лежала у комі, не приходила до тями.

=>>>=

«Не плач, Маріє…»

¤ 

Золота клітка

Дуже добре жилося Оленці. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на пенсію переїхали до села.

=>>>=

Золота клітка

¤ 

Біль самотньої матері

Вона ніколи не сподівалася, що може на старість залишитися одинокою і переживати біль самотності. Її життя складалося якось легко і просто, безтурботно і сонячно. Вона була успішною ученицею, згодом студенткою. У неї були чудові батьки, яких вона дуже любила. Під їхньою опікою їй було затишно. Жили вони скромно. Вона ніколи не переймалася тим, що у неї не було такого одягу, як в однокласниць, достатку в оселі, гарного будинку. Їй було тепло від батьківської любові, турботи, розуміння, ласки. Це були найдорожчі люди у її житті.

=>>>=

Біль самотньої матері

¤ 

«Тітонька, мабуть, помилилася…»

Сутінки припали до вікна своїм прямокутним обличчям. Оксану знову огорнула туга, знову запекла в серці образа — образа на саму себе. Мучить її совість із дня на день. Можливо, тому, що наближається старість. А вона думала, що ніколи з нею не зустрінеться. Що молодість цвістиме вічно, а той цвіт розсипатиметься на всіх, на кого вона кине оком… А сім’я – це так, для годиться.

=>>>=

«Тітонька, мабуть, помилилася…»

¤ 

Гіркий полин кохання

Ольгу розбудив сонячний промінчик. Легенько ковзнув по щоці, погладив каштанове, ліниво розкинуте на подушці волосся, трішки затримавшись, ніби хотів передати їй своє тепло, потім пустотливо перестрибнув далі – на голубу, мов небо, стіну.

=>>>=

¤ 

Чиє щастя більше…

Я давно не бачила Віри. Років п’ять, а, може, й більше. Знала, що у свій попередній приїзд гостювала вдома Віра недовго. Побула на весіллі у доньки й одразу майнула назад, за кордон, до Італії.

=>>>=

Чиє щастя більше…

<<< 21 | 22 |  23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | >>>

 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"