Тільки-но домашні полягали спати, Мирон вийшов на подвір’я. Затягнувся цигаркою, обійшов кругом хати кілька разів. Робив це неквапливо, щоб ніхто не почув його кроків під вікнами. Зупинився перед хлівцем, де жили кури, які, мабуть, бачили вже десятий сон. Викинув недопалок в траву, розтер ногою.
Оксана не спала. Моторошні думки гризли її зарання посивілу голову, перепліталися зі споминами, які останнім часом усе частіше ятрять спустошену душу. Чому в житті так буває? Хто більш нахабніший, той і виграє. А коли людина живе чесно, по совісті, неодмінно будуть шарпати її життєві буревії, обриваючи, мов весняний цвіт, усі надії і сподівання.
Йшли до села з надвечірнього поїзда. Пасажирів висипало багато, як завше перед вихідними. Борис Свиридович трохи відстав від гурту: любив спостерігати за людьми ззаду. Скільки то їх випало перем’яти пальцями за тридцять років роботи масажистом!
Усі ровесники семирічного Дмитрика заздалегідь готувались до приходу Святого Миколая. Он Марічка ще на початку листопада написала йому на яскраво жовтому аркуші паперу листа з проханням принести їй різні солодощі, ляльку, що вміє говорити і співати, та ще чимало усякої всячини. В Ігорчика інші забаганки — йому б супер нову машину з пультом керування, конструктор, санчата з кермом.
Дід Лука жив сам. Баба Мотря, дідова дружина, померла давно. А душа їхньої дитинки відлетіла на Небеса одразу після народження. То була дівчинка. Дід Лука називав її Зірочкою, хоча в метриці записана Одаркою.
Я сиділа біля вікна. Автобус, мов старезний дід, важко дихав та немічно кашляв, наче конав і не міг упокоїтися, бо знав, що ще не виконав своєї місії. Він повинен був довести пасажирів до кінцевої точки маршруту. Старався це зробити з усіх своїх залізних сил, незважаючи на злість водія, який свою лють раз-по-раз випльовував через вікно, не думаючи про перехожих.
Жила собі звичайна сільська сім’я. Чоловік і жінка. І жили вони з того, що вирощували яблука у своєму саду, а восени продавали їх. Та одного року селянин, занедужавши, не зібрав урожаю, чимало яблук зігнило. Подружжя дуже зажурилося. Що ж робити? Якщо не продати врожаю, то сім’я не виживе.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 