Сотня за «п'ятірку»,

Від сесії до сесії живуть студенти весело! - полюбляють повторювати спудеї в переддень екзаменів. Перечитавши гору книг та конспектів, вони пишуть шпаргалки та готують бомби. Викладачі ж у цей час підраховують свої заробітки, адже за період іспитів ''найвибагливіші'' з них заробляють по кілька тисяч гривень. Але трапляється й так, що заради оцінки ''відмінно'' та червоного диплому деякі студентки готові не лише викласти кругленьку суму, а й відгукнутися на пропозицію викладача прийти до нього ''на вечерю''. Іноді ''трапеза'' затягується до ранку, зате в заліковій красується жирна п'ятірка.

У рівненських студентів невдовзі розпочинаються іспити, тож вони радо розповіли про деякі ''пікантні'' подробиці вдалого складання сесії.

Не підмажеш - не поїдеш...

- Навчаючись на першому курсі, сесію здавав, як належить - цілий день учив білети, - розповідає студент одного з рівненських ВНЗ. - Деякі ж мої одногрупники навіть і не думали братися за книжки, а на запитання, як вони збираються складати екзамени, лише плечима знизували, мовляв, «якось здамо». На іспит ішов, не переживаючи, адже був налаштований на «п'ятірку». Та викладач, поставивши кілька додаткових запитань, сказав, що на «відмінно» не дотягую, тому поставив оцінку, на бал нижчу. Коли ж останніми зайшли здавати мої одногрупники, то я й не сподівався, що вони отримають щось більше «трійки». Та вони виходили один за одним із гордим: «Мені поставили «п'ять». От тоді й зрозумів, що, коли хочу бути відмінником, треба не лише старанно вчитись, а й шукати інші шляхи та підходи до викладачів. Старшокурсники порадили одного професора, який може допомогти «здавати» сесію. Але робить він це не за звичайне «дякую», а за певні відсотки, бо хто ж захоче за безкоштовно наражати себе на небезпеку?

Як розповів Володимир, у різних викладачів розцінки різні. Так, наприклад, за «п'ятірку» мінімальна «такса» - 50 гривень, проте найскладніші екзамени можуть і до сотні дотягувати. Менші бали коштують дешевше, а кого влаштовує «трійка», то її можуть поставити навіть просто так, після двох-трьох перездач. Найважче - знайти підхід до викладача, адже після політичних перетрубацій та появи у студентському середовищі братств брати хабарі стали значно обережніше.

Фрукти і цукерки - не п'ю

Але, якщо одні викладачі надають перевагу реальним грошам, то інші, аби не наражати себе на небезпеку, можуть прийняти «вдячність» і пакетом із делікатесними продуктами. Усім відомі випадки, коли хабарі дають міченими купюрами, а от із продуктами ніяких проблем. Бо хто ж доведе, що це вам принесли за бажану оцінку, а не ви самі щойно були у крамниці?

- На екзамен ніхто з пакетами, зазвичай, не приходить, - ділиться досвідом третьокурсник Вадим. - Такі речі робляться заздалегідь. А от якщо хтось хоче здати якийсь залік без проблем, то саме цим шляхом і йде. Наприклад, моя група минулого року здавала один із заліків якраз після великої гулянки, і ніхто нічого, звичайно, не вчив. Скинувшись по 10 гривень, вирішили накупляти два пакети усіляких дорогих продуктів і відправити до викладача старосту. Той пішов, а за якийсь час повернувся і сказав, що викладач усі ці делікатеси попросив замінити алкоголем. Довелося знову скинутися по десятці, а продукти залишити для здачі наступного предмета.

Заліки складаються... через ліжко

Розпитуючи у студентів про варіанти складання сесії, вдалося дізнатися чимало цікавих відомостей про кожного з викладачів: починаючи з лаборантів і закінчуючи деканами та ректорами. Але оскільки дані відомості не мають реального підтвердження, то розголошувати «РР» їх поки-що не буде. Проте чимало фактів (зі слів студентів) змушують замислитись: а чи безпечно навчатися у наших вищих навчальних закладах? Адже невідомо, що викладачі захочуть за оцінку «відмінно».

Пам'ятаю, як студенткою четвертого курсу готувалася до сесії, і хтось із старшокурсників розповів, що на екзамен до одного з викладачів слід приходити лише в коротенькій спідничці. Мовляв, дідок хоч і старенький, та є ще «порох у порохівницях». Плітка швидко прокотилася групами, і на іспит майже всі дівчата прийшли в «міні». Сподіваючись, що коротенька спідниця допоможе, предмет не дуже то й вчила, а коли витягнула білет і зрозуміла, що не знаю жодного питання, всі надії були лише на цей жіночий одяг. Так-сяк розповівши питання і в думках попрощавшись із червоним дипломом, молилася, щоб хоч трійку поставив. Наступні слова викладача мене приголомшили: «Якщо хочете «п'ятірку», зайдіть о 17-ій у мій кабінет. У залікову ставлю «чотири», а відомість залишаю без запису». Подякувавши, миттю вийшла з аудиторії і попрямувала додому. Наступного дня одногрупниці розповіли, що кільком із них були подібні пропозиції, але з різницею в годину. Що він там збирався робити у свої 62, і досі для мене таємниця.

Втім, чула від подруг з інших вузів про те, як вони складають заліки. Симпатичні дівчатка не дуже то й горять бажанням вчитися, надаючи перевагу дискотекам та розвагам, тому за «сесію без проблем» готові майже на все. А це «майже все», зазвичай, означає ліжко.

Тож і виходить: доки батьки думають, що їхні діти належним чином навчаються, ті шукають будь-яких шляхів, аби цього не робити. А все заради шматочка папірця багряного кольору. Та чи вартий він подібних вчинків? Кожен вирішує для себе.