Діти, діти - де вас подіти?

Відтак у загальноосвітніх установах 1-го ступеня навчання триватиме 4 роки, 2-го ступеня - 5 років і 3-го - 2 роки. Також цим законом влада зобов’язала всіх маленьких українців пройти дошкільну освіту. Це нововведення передбачає наступне: з 5-ти років діти в обов’язковому порядку повинні ходити у дитячий садочок.

Чому саме захотіли повернути українську середню освіту назад до радянської, тут однозначної відповіді немає. Але найголовнішою причиною стала відсутність коштів у бюджеті.

Проте зараз маємо те, що отримали. Геніальний задум авторів “дванадцятирічки” провалився. Хоча сама ідея навчання була досить і досить цікавою. Таке бажане профільне навчання, розвантаження шкільної програми залишилося непізнаним. Утім, у підсумку діти все одно не зможуть уникнути 12-річного навчання тому, що на базі дитячих садків введуть обов’язковий дошкільний курс. Навіть якщо батьки спочатку вирішили не віддавати своє чадо до дитсадка, коли йому “стукне” 5 років, їм все одно доведеться це зробити, аби вихователі змогли підготувати малюка до занять у першому класі.

Якщо раніше діток навчали думати, творити, пізнавати, міркувати - і все це у розважально-пізнавальній грі, то вже зараз у маленький мозок “впихуватимуть” все, що зможуть.

Та на радість чи то пак на біду, перед батьками постає нова проблема: як "всунути" своє чадо до дитсадку? Якщо у місті батьки ремствують, що місць ніколи не вистачає, то у селах постає інша проблема: відсутність дитячого дошкільного закладу взагалі.

Законодавцю, звісно, краще знати, куди і як спрямовувати країну. От тільки школі та дошкільним навчальним закладам знову доведеться перебудовувати свою роботу на ходу. Адже до нового навчального року залишився неповний місяць, освітяни у відпустках, навчальні плани написані за старим законом, підручників і програм для десятого класу немає. Мало того, немає й дитячих садочків, особливо в селах, куди законодавець направив малечу з 5-ти річного віку в обов’язковому порядку.

Наразі головне завдання дошкільної освіти - щоб дитина спробувала порівняти себе з однолітками, навчилася домовлятися, налагоджувати стосунки, щоб зрозуміла: вона в садочку не головна, крім неї є й інші дітки, які теж претендують на увагу та прихильність дорослого. Треба розуміти, що уміння писати та читати не є головним показником готовності дитини до школи. Ще нещодавно нас вчили, що ми маємо бути колективістами, а сьогодні ми перетворюємося на індивідуалістів. І саме таку практику дитині пройти не завадить перед тим, як іти до школи. Досвід показує, що не всі шестирічні діти, які вже навчаються у школі і не здобували дошкільну освіту, почуваються комфортно. Тому краще, щоб при дошкільних закладах були перші класи або щоб початкова школа взагалі була окремою структурою, а не у тому приміщенні, де навчаються старшокласники.

Місцеві ж вчителі наразі відмовчуються, аби не накликати на себе біду, а батьки ще не встигли розібратися з тим, що сталося і що з того вийде.

Впровадження обов’язкового навчання для дітей 5-річного віку створює нерівні умови для підготовки до школи сільським і міським дітям. Як вже говорилося раніше: далеко не в усіх селах є дошкільні заклади. Для того, щоб довезти до них сільських дітей у бюджеті коштів не передбачено зовсім і зважаючи на останні події - не буде взагалі. Якщо нещодавно стало модним введення шкільних автобусів, то вочевидь прийде необхідність впровадження й дошкільного транспорту, але знову ж таки - гроші і ще раз гроші.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: