Шановні читачі!

Україна моя, Україно моя,

Тебе люблять усі й поважають.

Україно моя - рідна наша земля,

Ти, як сад весняний розквітаєш.

Україно моя - повноводна ріка,

Не спинити її вже ніколи.

Ти живи, процвітай, Україно моя,

І я буду пишатись тобою.

Україно моя - це зелені поля,

І хліба вже дозрілі навколо.

Україно моя, рідна наша земля,

Як я завжди милуюсь тобою.

Україно моя - Батьківщина моя,

Як тебе не любити, мій краю?!

Ці вишневі сади і луги навкруги,

Що так квітнуть і пахнуть весною.

Україно моя - це і села, й міста,

Це і ріки, і рідні простори,

І як хочеться жить - є наснага творить,

Все для тебе, мій рідний народе.

М.А.ГОВЯНОВИЧ, с.Глинськ, Здолбунівський район

Тобі, ненько…

Україно - рідна Батьківщино,

Україно - рідна сторона,

Україно - я твоя дитина,

Ти ж ненькою завжди мені була.

Багата і насичена твоя культура,

В ній є пісні, обряди і казки,

Але, на жаль, у кожного тепер своя натура

І українську чуєм зрідка - майже у ві сні.

Благословляємо тебе, вкраїно,

За все, чого навчила у житті.

Не підведем тебе ми, Батьківщино,

Прославимо назавжди - навіки.

Наталя ПЕНКІВСЬКА, м.Рівне

* * *

Безталанна ненька - рідна Україна

Простягала руки до народу - Сина.

Терпеливо ждала, вірила - Дитина

Вже на ноги встала, що в муках родила!

Що відкрились очі - синії волошки,

Ще чуть-чуть і піде, зачекаю трошки...

Він збере в долоні срібні краплі-роси,

Окропить на щастя пшеничнії коси!

А свободи вітер, що вирвавсь на волю,

Не наробить лиха і зла не накоїть!

Лагідно торкнеться кожної травинки

Та розгорне крила моєї Дитинки.

І злетів Соколик, крила розправляє,

Сильні груди мужньо вітру підставляє,

Озирає оком безкрайні простори,

Засіває Мрію, щоб зростила Долю!

Розцвіте, як маки, в душі добре слово,

Защебече пісню соловей в діброві,

Задзюркоче щастям чистеє джерельце,

Я втамую спрагу, заспокою серце!

“Гей, наливайте повнії чари,

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша Доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!”.