Володимир ХОМКО: «Я знаю, на що йду»

Мова - про нинішнього керівника «Рівнеоблводоканалу» Володимира ХОМКА. Пересічному рівнянину навряд чи відомо, що саме завдяки його енергії та наполегливості, а головне, - величезному досвіду професіонала за якихось десять місяців, що минули з часу його призначення, в Рівному вдалося розв'язати доволі «бородату» проблему - налагодити безперебійне цілодобове водопостачання мешканців.

- Володимире Євгеновичу, люди так влаштовані, що не помічають блага, яке поряд, але дуже гостро реагують на якісь незручності. Отож, чи складно було Вам виконати цю роботу?

- Відверто - так. Але саме для цього я й повернувся в Рівне з Києва. Мене запитали, чи можу я забезпечити місто якісним цілодобовим водопостачанням, чи зможу вивести Водоканал з фінансово-економічної кризи. Я відповів: так, зможу. На таких умовах і почав працювати. Я прагнув реалізувати весь свій попередній досвід, який накопичив упродовж останніх років. Відразу хотів би наголосити, що до жодної з партій я не належу, маю свої політичні переконання, але не афішую їх. Скажу лише, що я - патріот України, демократ за своєю суттю. Але політика - це не моя стезя.

- Що ж конкретно було зроблено?

- За ці десять місяців в обласному центрі справді вдалося нормалізувати водопостачання, - навіть мешканці, квартири яких розміщені на верхніх поверхах, тепер мають воду. Але перше, на чому я наполягав, повернувшись у рідний колектив Водоканалу (адже саме тут я пройшов усі щабелі професійної кар'єри - від начальника дільниці до головного інженера і першого заступника керівника), - щоб працівники нарешті повернулися обличчям до споживача. Щоб клієнт нам повірив. І ми стали боротися за позитивний імідж Водоканалу. Яким чином? Ось приклад. Ми - єдиний в Україні Водоканал, який взяв на себе витрати з ремонту й повірки лічильників у квартирах, а це, повірте, чималі гроші. Клієнт може і не згадати, коли саме настає наступний повірочний термін: працівники відповідного структурного підрозділу йому телефонують, домовляються, приїжджають додому, демонтують лічильники, а потім їх встановлюють. Як результат, за короткий час суттєво підвищився рівень оплати за послуги водопостачання. У вересні 2005-го, наприклад, надходило 81-86 відсотків проплат, в листопаді - 140 (!), а в грудні - майже 160! Тобто, люди стали сплачувати свої борги. Це дало змогу придбати сучасне обладнання. А ще - нам удалося поліпшити якість води, розрахуватися з боргами за електроенергію (а це понад 4 мільйона гривень). У Водоканалу тепер немає заборгованості з податків, зарплатні, яку, до речі, підвищили на 30 відсотків. Спільними зусиллями створили хороший мікроклімат у колективі, на підприємство повернулося багато колишніх працівників… Словом, потихеньку ожили.

Вода в Рівному якісна...

- Що Ви маєте на увазі, коли говорите про якість води, яку ми споживаємо?

- Насправді, вода в Рівному дуже хороша. Краща, ніж у більшості обласних центрів України, адже отримуємо її з артезіанських свердловин. До вашого відома, сімдесят відсотків жителів України п'ють воду з річки, яку, за існуючих в Україні технологій, очистити повністю до питної якості дуже складно. До того ж, ми відмовилися від хлорування води, запровадивши новітній метод її знезараження. Адже не секрет, що хлор дуже шкідливий для організму людини, він є потужним канцерогеном. Нині використовуємо з цією метою гіпохлорид натрію. Він не завдає, як хлор, такої шкоди здоров'ю людей та не псує водопровідних труб. І набагато безпечніший у експлуатації. Крім того, якість води в нас раніше страждала через постійні відключення, - труби в такому випадку швидко зношуються, іржавіють, а страждає споживач. Оскільки ми завжди працюємо в нормальному тисковому режимі, то в нас немає зворотніх потоків та гідроударів. Тож вода, повторюю, дуже хорошої якості. Слід зауважити, що нині в нас один із найнижчих в Україні показників аварійності на водопровідних мережах - 1,8 аварії на добу. Завдяки ефективним діям аварійних бригад ліквідовуємо такі випадки негайно.

- Ситуація в країні нині, в переддень парламентських виборів, доволі нестабільна. Люди непокояться, що ціни за комунальні послуги опісля підуть догори. Скажіть, чого нам слід чекати, чого боятися?

- Насправді, в нас у Рівному одна із найдешевших вартість водопостачання - не те що в Україні, у всьому світі! Відро чистої артезіанської води ми продаємо за копійку, - і це при тому, що ціна на електроенергію щомісяця зростає на 3 відсотка. Проте ми, завдяки впровадженню енергоощадних технологій, робимо все можливе, аби не підвищувати своїх тарифів. Звісно, ми втрачаємо прибутки, але інтереси споживача - над усе. Тому, за умови, якщо такий же темп росту цін за електроенергію збережеться, обіцяю, що тарифи ще довго залишаться незмінними. В іншому випадку ситуацію контролювати стане важко. У жодному разі, повторюся, ми докладатимемо максимум зусиль, щоб не підвищувати тарифи. Щоб не бути голослівним, скажу, що буквально цими днями ми отримали нове енергозаощадне обладнання вартістю майже півмільйона гривень, зараз воно в процесі встановлення. Проводимо реконструкцію насосних станцій, які подають воду на місто: на одній роботи вже завершено, на двох тривають. Окрім того, ведеться реконструкція станцій знезалізнення.

- Що Вас турбує найбільше?

- У Рівному склалася досить складна ситуація з водовідведенням. Місто фактично не має власних очисних споруд, використовує для цього споруди ВАТ «Азот». А це - за сімнадцять кілометрів від Рівного!.. Колектори, по яких перекачують стоки, перебувають в аварійному стані. Крім того, «Азот» за останні півроку майже в 3,5 раза підвищив тарифи на очищення. Отож, ми вже замовили проект реконструкції власних очисних споруд, які є в місті. В перспективі плануємо відмовитися від послуг «Рівнеазоту». Шукаємо інвесторів. Уже надійшли взаємовигідні пропозиції. Є в цьому і підтримка влади.

Робота - ось головне

у житті!

- Ви все своє життя віддали галузі водопостачання. Але ж, мабуть, маєте якісь захоплення, вподобання?

- Моя професія - водне господарство, водні проблеми. Це моє захоплення, це для мене сенс життя. Не повірите, я в Києві у вихідні - коли не було змоги поїхати до Рівного - не знав, де себе подіти без роботи!..

- Розкажіть же про свою роботу в столиці, будь ласка.

- Наприкінці 2000-го року відома американська фірма CH2Mhill International Services запросила мене на посаду консультанта-інженера програми модернізації муніципального водопостачання України, яка фінансувалася урядом США. Терміном на 5 років. Мені було доручено розробляти і втілювати проекти щодо ресурсозбереження і поліпшення водопостачання в різних Водоканалах України. Це була унікальна програма!.. Завдяки їй я об'їздив всю Україну, вивчив ситуацію у колег і добре знав, що в них запроваджувалося хорошого, а що не дуже. Готував власні проекти, які, між іншим, досить високо оцінили американці. Було багато публікацій, я навіть виступав із доповіддю на міжнародному конгресі. Можливо, завдяки цьому в липні 2002 року мене запросили на роботу до Києва. Обіймав посаду начальника управління водопровідного каналізаційного господарства Держжитлокомунгоспу України. Окрім роботи в рідній Україні, їздив для обміну досвідом у Польщу, Данію, Францію, Грузію тощо. Під моїм безпосереднім керівництвом розроблено й ухвалено два закони, декілька постанов уряду та чимало інших нормативних актів державного рівня. У минулому році, вперше в історії України, було розроблено такий важливий жокумент, як «Національна доповідь про стан питного постачання» (між іншим, готувався він спільно з науковцями нашого Національного університету водного господарства і природокористування).

Уболіваючи за Рівне

- Мені тепер видається, що наше провінційне Рівне - це не той рівень для вас (вибачайте за каламбур!)…

- Я мав помешкання в Києві і міг би й далі там жити і працювати. Але я - патріот свого міста. Коли мені запропонували повернутися до Рівного, я погодився не вагаючись. Чому? Та тому, що все-все для мене тут рідне. Тут живе моя родина (маю дві доньки, Оксану і Іванну), тут мої вірні друзі... З одним із них - Сергієм Кубишкіним, - підтримуємо зв'язок ще з 80-х років. Він, до речі, працює у Водному університеті.

- Скільки Вам років?

- Сорок вісім.

- Ви прийняли серйозне рішення балотуватися на посаду міського голови Рівного. Чим воно зумовлене?

- Насправді мені запропонувала це Партія зелених. Мою кандидатуру підтримало ще 18 партій та 10 громадських організацій. Я погодився, адже відчуваю в собі достатньо сили налагодити справи в місті так, як це мені вдалося зробити у Водоканалі, а, можливо, й ще краще. Про недоліки, які очевидні в Рівному, говорити не буду, а от про свою давню мрію розповім. Коли я навчався в школі №2 на вулиці Чапаєва, ми з друзями на перервах бігали купатися на річку Устю. Вода в ній була чиста-чистесенька. Нині ж на неї боляче дивитися. Дуже прагну повернути нашій річці її справжній природний вигляд. І взагалі, зробити довкілля, де ми живемо, чистішим, охайнішим. Місцевість же в нас яка гарна!.. Не доведи Господи таких «індустріальних» пейзажів, які мені довелося бачити на Донеччині, Луганщині. Усе, чого хотілося реалізувати на посаді міського голови, викладено в моїй передвиборній програмі, але, передусім, розпочну широкомасштабну комунальну реформу, що матиме на меті поліпшення рівня утримання житла, ремонт ліфтів та вивезення з міста сміття.

- Ви відхрещуєтеся від політики, але певні політичні погляди все ж маєте?

- Я справді позапартійний. І основним критерієм відбору в мою команду був і буде професіоналізм. Стосовно ж мого ставлення до нинішнього міського голови, то воно неупереджене. Щиро сподіваюся, що це буде передвиборне змагання, а не передвиборна війна. А про мої погляди… Я хотів би, щоб в Україні була одна державна мова - українська. Ні в якому вигляді не сприймаю шовіністичних ідеологій. Що ж до економіки, то вона в Україні має бути дійсно ринковою.

- Дякую за розмову. Успіхів Вам!