Поплатився за підтакування

За ним примощується бородатий чоловік середніх років і теж намагається повторити подвиг “Ілліча”. Не виходить, але він не втрачає надії і продовжує висіти на спині більш успішного пасажира. Тепер двері не можуть зачинитися, автобус нікуди не їде, пасажири скаржаться, що в слабку ланку потрібно виселити з зони повороту дверей. Найактивніше в цьому астракізмі бере участь чоловік у кепці, очевидно, побоюючись, що його теж виштовхнуть за компанію.

Раптом на зупинці якась повна дама, шириною приблизно в дверний проріз, яка до цього мовчки спостерігала за марними спробами бородатого, підходить до дверей і одним потужним рухом (наче досвідчений штангіст) впихає і цього чоловіка, і сама втискується.

Двері спокійно зачиняються, їдемо. Пасажири шиплять, крекчуть, на цю даму скоса поглядають, але мовчать. І тут чоловік у кепці, той, що кричав, щоб випхали бородатого, нахиляється і тихо шепоче йому на вухо.

- Оце так, чорти б забирали. Дістанеться ж комусь така... Ох і намучиться ж він з нею. Е-ге ж?

В автобусі так тісно, що не те що говорити, дихати важко, тому стоїть практично повна тиша, і це чує увесь задній майданчик. І пасажири теж починають бідкатися.

- Така ж без мила залізе, куди схоче, і з рідних останню сорочку здере. Як тільки такі живуть на білому світі.

Бородатий головою киває. Мовляв, цілком згідний з вами, товариші по нещастю. Тільки рота не розкриває. Мабуть, так його здушило, що повітря в легенях зовсім не залишилося. І так усю дорогу: “Ілліч” розпинається, бородатий погоджується так, як і вся задня половина автобуса.

Нарешті, приїхали, двері відчинилися. Й отут дамочка як заліпить бородатому ляпаса. Та так гучно, що в усіх волосся стало дибки. А вона йому й каже:

- Вилазь, чорт бородатий. Ти в мене вдома головою ще покиваєш.

Той опустив голову і поплентався за дружиною. А в автобусі ще три зупинки ніхто й слова мовити не смів.