Подія року: постфактум

Протягом тижня чи не кожний сітілайт сповіщав про подію року в місті Рівне. Творчий вечір неперевершеної поетеси Ліни Костенко, з презентацією нової книги “Записки українського самашедшого”. Подія дійсно варта уваги та бажана для всіх небайдужих шанувальників української літератури. Адже Ліну Костенко, можна сміливо назвати найяскравішою постаттю в сучасній українській літературі.

25 січня, музично-драматичний театр, презентація першої прозової книги Ліни Костенко. Вхід суворо за запрошеннями, біля входу зібралось чимало людей, які хочуть втиснутись до приміщення театру.

Скупчення натовпу та неймовірна тиснява не спонукала до літературного вечора. Це радше схоже на божевілля - де кожен грав відведену йому роль, попри власне бажання. Все ж таки простоявши майже півгодини на морозі і врешті-решт втиснувшись до холу драмтеатру, зігріваєшся думкою, що незабаром зустрінешся з людиною, яка творить культурний осередок країни.

Атмосфера незатишності панувала від початку до кінця, адже присутність більшості депутатів і працівників владних структур була фальшивою. Це “подія року” для них? Зі сторони цих обранців - прийшовши на презентацію та купивши книгу, означало доторкнутись до прекрасного? - Головною умовою приїзду поетеси до нашого міста є молодь. Саме тому основна кількість запрошень припадає на студентську аудиторію - це слова Галини Кульчинської за декілька днів до заходу. Проте цього не спостерігалося в залі театру. Чи не ті студенти та справжні шанувальники творчості Ліни Костенко, що стояли на дворі попри морозну погоду мали би бути в залі? Чи не вони мали скласти аудиторію презентації книги. Щодо всього владного псевдобомонду - то їм не вистачало тільки Каті Осадчої по-рівненськи, щоб вже дійсно “світське життя” на події року.

Завершенням творчого вечора стала автограф-сесія поетеси, де “вершки” містечкового рівня, з депутатськими значками на лацканах своїх піджаків, повз черги проходили за автографом. З щирими посмішками і шістьма-вісьмома книгами… Незважаючи на людей, які дійсно мають культурний рівень, і на прохання Івана Малковича, щодо ввічливості та толерантності.

Шкода, що з такої події зробили вихід у світ людей, що чхати хотіли на мистецтво. Шкода здоров’я пані Костенко, яка віддала свій час оцим любителям культмасової програми. І попри всі ці факти, приїзд поетеси порадував наші серця та душі. Збагатив духовно і дав ще раз зрозуміти, що незважаючи ні на що - українська мова та література житиме, поки є такі геніальні особистості.

03.02.2011

Володимир СЕЛЕПИНА

Коментарі (0):

=>>>=

	№486 від 03.02.2011p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477