Наталі Коженова: “Я песимістка, але здійснюю свої мрії”

- Наталі, розкажіть, як ви потрапили в Індію?

- Родом я із Рівного, тут і досі проживають мої мама та бабуся, до яких я наразі й приїхала. Ще змалку я завжди захоплювалася індійською культурою - зокрема, фільмами. Однак злидні змусили мене поїхати на заробітки до далекої Італії. Починала як бармен - важко було надзвичайно, тому я не втрачала надії, наполегливо працювала, щоб стати моделлю, і дуже скоро моя мрія здійснилася. Отримала перемогу в таких конкурсах, як “Міss-Cinema”, “Eleganza”, “Fotogeniya”. А потім друзі подарували мені квиток у Бомбей, і я потрапила в омріяний Боллівуд...

- Чи важко було адаптуватися у новій країні?

- Загалом, так. Важко перестрибувати із однієї культури в іншу.

- В Індії люди живуть краще?

- Якщо не краще, то принаймні веселіше. Хоча там нема середнього класу - або людина дуже багата, або дуже бідна. У країні дуже багато безхатченків. Вони сплять просто на вулицях, по ним ходять корови, які, до речі, вважаються священними, а відтак їдять із тарілок господарів. Мешканці Індії, безпосередні, як діти - такі ж веселі й часто посміхаються.

- Це правда, що в Індії найбільш розвинута у світі система залізниць?

- Цілком можливо... Але комфорту в поїздах мало. Вони забиті людьми, двері часто відкриті...

- Яку релігію сповідують індійці, окрім індуїзму?

- Багато християн - католиків, і навіть свідків Єгови... Було чимало послідовників Сатьї Саї Баби, але після його смерті півтора роки тому ситуація дещо змінилася.

- Бачу, у вас православний хрестик. А чи бували ви на індійських релігійних святах?

- Так, я православна. Але не бачу нічого поганого, щоб взяти участь у подібних заходах. Індійці вірять у мільйони богів. Одні можуть поклонятися Крішні, інші - Шиві, треті - Рамі, і так далі. Навіть якщо людина сповідує індійську віру в Крішну, вона не обов’язково є вегетаріанцем.

- А які там журналісти?

- Якщо маєш принаймні маленьке ім’я, то вже стаєш об’єктом уваги папараці. Треба добре думати, що говориш журналісту перед публікацією...

- Яким був ваш шлях у Боллівуд?

- Важким. Треба бути сильною, аби вижити там. Мала багато суперниць та конкуренток, проте досягла мети - знялася у рейтинговому фільмі “Пляж Анджуна” (Anjuna Beach). Це трилер, побудований на реальних подіях. Є добрий герой, є поганий, виникає любовний трикутник. Але злий герой із друзями ґвалтує героїню (обов’язково зазначте: ніяких відвертих сцен про це не було, - звертається до мене співрозмовниця, - авт.), і зрештою - вбивають її. Однак порядний юрист допомагає покарати зло.

- Який він взагалі - Боллівуд? Зйомки яких фільмів там переважають?

- Боллівуд - це не одна централізована структура. Він розташований хаотично місцями у Бомбеї. Боллівуд схожий на американський Голлівуд, хоча там з усіх сил борються із популярними американськими фільмами, притому індійські дуже їх копіюють. На індійському телебаченні поруч із американськими телесеріалами йдуть індійські - також про кохання, різні інтриги та авантюри.

- Цікаво, чи є в Боллівуді секс-меншини?

- Є, і дуже багато.

- Як ви познайомилися із Мімохом Чакроборті?

- На зйомках. Я також бачилася із його батьком Мітхуном Чакроборті - дуже приємна людина. Трохи знає російську.

- А чи знають взагалі в Індії та в Боллівуді Україну? З чим вона в них асоціюється?

- Ну, точно не з Чорнобилем (посміхається - авт.). Індійці більше знають Росію, а ця культура у них пов’язана із... матрьошками.

- Хто в Індії має найбільший авторитет? На кого індійці прагнуть бути схожими?

- Мабуть, на Мохандаса “Махатму” Ганді та на Індіру Ганді, які загинули від рук терористів. Ці політики досі авторитетні та шановані в Індії.

- А що для вас найкраще в нашій Україні? За чим ви найбільше скучили?

- За салонами краси! Таких нема ні в Індії, ні навіть в Італії.

- Я знаю, що раніше ви були блондинкою. Чому змінили імідж?

- Бо білявих в Індії не сприймають.

- Які ваші плани на майбутнє?

- Встановлюю зв’язки із російськими продюсерами та акторами - поки що не можу назвати конкретних імен. Також планую всерйоз зайнятися йогою, без релігійного контексту.

- Якби наші читачі захотіли написати чи задати запитання - як це можливо?

- Шукайте мене у Фейсбуці: Nataliya Kozhenova A. У мене більш, як дві тисячі друзів.

- Що ви хотіли б побажати читачам?

- Не просто мрійте, а докладайте зусиль, аби ваші мрії збулися! Моє життєве кредо: “Не вірю, але прагну”. Втім, реалізувати мої мрії мені, мабуть, допоміг Господь.

- А який ваш улюблений індійський анекдот? Розсмішіть на прощання!

- Ой, знаю так багато анекдотів та кумедних історій... Але нічого не приходить на думку саме зараз, бо вже “чемоданний настрій”. Знаєте, в Індії дуже поширена традиція вранці надсилати смішні СМС-ки один одному. Це роблять всі, навіть жебраки - у них теж є мобільники!

- Справді, кумедно! Дякую за інтерв’ю. Щасливої вам дороги!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: