Володимир Онищук, якому на той час виповнилося п’ятнадцять, став свідком подій тих років. “Як досі пам’ятаю - це було на Трійцю: ми з товаришами йшли в ліс пасти корів… І тут бачу: один лежить, другий, третій… вбиті лежать. Як ми дізналися потім, їх зрадив керівник їхнього підрозділу, який продався енкаведистам і розказав, де і коли ті будуть. Я його добре пам’ятаю, він ще вечеряв у нашій хаті. А о п’ятій годині ранку, коли повстанці пішли у засідку, він один залишився в хаті…
Коли ми побачили трупи, то навіть підходити боялися. Я тих хлопців не знав, але були люди, родом зі Свинюхів, які впізнали. Проте ніхто до них не підходив і не зізнавався. Бо то було все одно, що підписати собі смертну кару. Ото як потім затихло, ми гуртом: старі і молоді, викопали яму, позносили їх туди і закопали...”
Упродовж 66 років за могилою повстанців доглядали жителі хутора Свинюхи. Аж поки Володимир Онищук не звернувся з пропозицією до голови Дубенської РДА Данила Корилкевича, аби достойно вшанувати загиблих та перенести одиноку могилу на сільське кладовище. За ініціативи голови РДА були проведені розкопки, в ході яких знайдені кістяки чотирьох вояків. Наразі їх перепоховано за християнськими традиціями та з військовими почестями на цвинтарі Малих Садів.
Аполлінарій Бондарчук, Іван Біляк, Ананій Рошко та ще один невпізнаний - ті воїни УПА, на могильному хресті яких міститься напис: “Загинули від рук НКВСівців у червні 1945 р. Вічна слава героям”.
Партнери 