Павло Дука із »Країни У»

Знайомтеся - композитор, музикант, художній керівник та учасник гурту “Країна У” Павло ДУКА.

- Пане Павле, про Вас відгукуються, як про співака, що зачаровує своїм шармом. Ви працюєте над власним іміджем?

- Абсолютно ні. Під час виступу поводжуся природно. Зараз стало модно говорити про створення іміджу співаків, але це мене не дуже цікавить. Головне - музика, що йде від серця.

- Ви пишете музику на слова відомих поетів. А як щодо власного тексту?

- Так, переважно пишу музику, та іноді бувають такі моменти чи ситуації, коли народжуються і власні слова до пісні. Наприклад, десять років тому написав пісню, яку виконав на вечорі зустрічі з випускниками. Своїм родичам на весілля, крім подарунка, привіз також свою пісню. Але в першу чергу я музикант. Я маю нагоду співпрацювати з відомими поетами Рівного, і коли мені до рук потрапляє той текст, який найбільше припадає до душі, я пишу музику - так з’являється новий твір.

- Ви керівник і учасник музичного гурту “Країна У”. Розкажіть трішки про Ваш колектив.

- Десять років тому ми з Олександром Заходякіним, піаністом нинішнього гурту, почали співпрацювати дуетом. Згодом до нас приєднався Валерій Кошин, саксофоніст, який закінчив на той час консерваторію, а також Володимир Кардаш, вокаліст. Кожен із музикантів нашого гурту - це особистість, у кожного з них своє бачення речей, свій підхід до музики. Основне, що нас єднає і тримає разом, - це, мабуть, подібність музичного смаку, а головне - бажання донести слухачеві живу силу пісні.

- Пане Павле, а чому обрали така назву?

- “Країна У” - це “Україна”, тільки якщо читати навпаки. Наш колектив у 1991році, ще в іншому складі, поїхав до Києва на республіканську програму для молодих виконавців. Саме тоді виникла ідея назвати колектив “Країна У”. Це був рік здобуття незалежності, можливо, це якось вплинуло на наше рішення. Проте не хотілося називатися пафосно, скажімо, “Україна”, а просто й оригінально.

- Від чого, на Вашу думку, залежить успіх у творчості?

- Успіх залежить багато в чому від матеріального боку, оскільки яким би талановитим ти не був, чогось досягти без фінансів дуже важко.

- Зрозуміло, а як же щасливий випадок, коли талановитих музикантів чи співаків помічає відомий продюсер і вводить у світ шоу-бізнесу? Як Вам така перспектива?

- Можливо, і таке трапляється, але наш колектив не має подібних мрій. Ми граємо свою музику в рідному місті, у нас свої шанувальники, своя аудиторія. На наші концерти приїжджають друзі з інших міст. Кому ми потрібні, скажімо, на київській сцені, з її зростаючою кількістю нових зірок? Та й грати примітивну музику типу “гоп-гоп” тільки тому, що це популярно і гарно розпродається, ми ніколи не зможемо.

- Яку музику Ви граєте?

- Різну. Від рок-н-ролу до року і хард року. Також ми робимо сучасне аранжування відомих українських ліричних пісень, романсів. Працюємо в стилі, подібному до “Піккардійської терції”, “Men sound” і т.д. Ми граємо музику, яка нам подобається, але все-таки намагаємося враховувати смаки слухачів, оскільки, експериментуючи з музикою, можна “відірватися” від людей. Мені здається, що ми з колективом знайшли ту грань, яку не слід перетинати.

- Які Ваші творчі плани?

- У травні має відбутися наш концерт. Зараз ми активно до нього готуємося. А що буде далі, покаже життя.

- Це правда, що творчій людині нелегко в особистому житті?

- Не можу сказати. Мені пощастило з дружиною, якій подобається те, чим я займаюся. Вона у мене і перший слухач, і перший критик, який завжди каже правду.

- Як живеться Вам, людині творчій, в сучасному світі?

- Я вважаю, що кожен повинен зайняти своє місце у житті. Творчій людині потрібно постійно працювати, вдосконалюватися, і це допоможе не загубитися в шаленому темпі сучасного світу. Потрібно робити все для того, аби відчувати, що твоя творчість потрібна людям.

- Про що Ви іноді мрієте?

- Про всесвітню подорож зі своїм колективом. Як кажуть, показати себе і на інших подивитись. Мені доводилося їздити по близькому зарубіжжю, але хотілося б побачити далекі країни, інших людей, їхню культуру, музику.