Головний лікар обласної стоматполіклініки Олег Жильчук:

Пригадую, як одного разу до мене на прийом прибігла заплакана жінка, тримаючи за одну руку свого сина, а в іншій - його… зуб. Виявилося, що хлопчику під час бійки в школі один зуб вибили зовсім, а другий зламали. Дитині всього тринадцять років, протезувати ще зарано, а без зуба як буде ходити?! Тож довелося мені той вибитий зуб пломбувати просто в руці, а потім (благо, що пройшло всього дві години після бійки) вживити його на місце, а інший, поламаний зуб, “наростили”, - завдяки сучасним технологіям і матеріалам. Мама хлопчика повірити не могла, що все так легко обійшлося.

Свого часу, обираючи стежку в житті, Олег Володимирович не збирався бути зубним лікарем, - його мрією було вступити на лікувальний факультет, вивчитися на хірурга. Але доля так склалася, що став стоматологом.

Олег Жильчук пригадує, що навчатися йому в Львівському медичному університеті було легко й цікаво (до речі, зважаючи на його успіхи, на другому курсі йому все-таки запропонували перевестися на лікувальний факультет, але на той час студент уже твердо вирішив іти обраною дорогою до кінця). Насамперед, говорить він, завдяки тому, що пройшов серйозну підготовку, успішно закінчивши Рівненське медичне училище. Крім того, Олег Володимирович дуже вдячний своїм батькам, які навчили своїх дітей… вчитися. Він пригадує, що в дитинстві до восьмої години вечора мусив зробити всі уроки, адже о цій порі мама перевіряла, як діти виконали домашнє завдання. З часом цей обов’язок перетворився на звичку, тож завдяки мамі діти в сім’ї Жильчуків виросли дисциплінованими й відповідальними. А своєму батькові Олег Володимирович вдячний за те, що навчив розбиратися в людях, шанувати справжні людські цінності. Між іншим, вивчені колись із татом столиці світу він пам’ятає й досі.

Після успішного проходження інтернатури у щелепно-лицевому відділенні лікарні №12, що в Києві, Олег Володимирович повернувся в рідне Рівне. Тут його, молодого, але амбітного й упевненого в своїх силах випускника, погодився взяти на роботу головний лікар міської стоматполіклініки Михайло Басюк. Невдовзі Олег Володимирович одружився, пізніше у них з дружиною народилася дочка. Пригадує, що то були неймовірно складні часи. Щоб утримувати сім’ю, йому доводилося одночасно працювати на трьох-чотирьох роботах. Але зате отримав неабиякий досвід, навчився діяти в екстремальних, непередбачуваних ситуаціях, швидко й виважено приймати важливі рішення.

Ці вміння неабияк знадобилися пізніше, коли Олег Жильчук очолив Рівненську обласну стоматологічну поліклініку. Сталося це в 1998 році. У цей час саме розпочали відкриватися приватні стоматологічні кабінети, в які йшли працювати кращі зубні лікарі міста. А Олегу Володимировичу дісталися в спадок запущене, напівобдерте приміщення старої облстоматполіклініки і недобудоване - нової. Розуміючи, що добитися відновлення будівництва поліклініки, запланованої ще на початку 80-х років, буде непросто, а то й узагалі неможливо, він взявся за реконструкцію старої будівлі. Як справжній фахівець своєї справи та чудовий психолог, Олег Володимирович розумів, що люди краще заплатять дорожче, але підуть лікувати зуби туди, де комфортна обстановка, сучасне обладнання, новітні матеріали тощо. Тож, провівши сучасний ремонт у приміщенні стоматполіклініки, взявся за реорганізацію роботи закладу. Нині у всіх відділеннях стоматполіклініки проведено сучасний ремонт. Всі лікарі працюють на сучасних імпортних та вітчизняних турбінних установках з підключенням до системи чистої води (водяне охолодження під час препарування). Адже, переконаний, Олег Володимирович, наявність потужної матеріальної бази - це реальна можливість впевнено крокувати в ногу з часом. І ці позитивні зміни в роботі одразу відчули й оцінили пацієнти. Саме тому, говорить головний лікар, у нашому закладі ніколи не буває безлюдно.

Та все ж основною запорукою успіху стоматполіклініки, переконаний Олег Жильчук, є кваліфікація спеціалістів, які тут працюють. Тому головний лікар не шкодує ні часу, ані коштів на удосконалення професійної майстерності лікарів. Періодично і він сам, і його підлеглі навчаються на всеукраїнських та міжнародних семінарах, які допомагають бути в курсі всіх новинок, що запроваджуються в стоматології, підвищувати свою професійну майстерність.

Оскільки заклад є методично-організаційною базою для всіх райстоматполіклінік, тут проводяться навчання для районних лікарів, техніків. Якщо потрібно, спеціалісти з області надають допомогу своїм колегам у складних випадках. Як і належить державному закладу охорони здоров’я, в обласній стоматполіклініці надається ряд безкоштовних послуг для пільгових категорій населення – пломбування, протезування (правда, з використанням вітчизняних матеріалів). Щосуботи чергують лікарі, які надають допомогу населенню у невідкладних ситуаціях.

У кабінеті в черговий раз пролунав телефонний дзвінок: треба було негайно вирішити якесь будівельне питання (виявляється, в стоматполіклініці подібні роботи тривають практично весь час: щось потрібно добудувати, щось відремонтувати тощо). Тому запитала в Олега Володимировича, як йому вдається поєднувати лікарську практику з адміністративною робою. На що він, посміхаючись, відповів:

- По-перше, маю хороших заступників, на яких можу покластися у вирішенні більшості виробничих питань. А по-друге, люблю свою роботу, вона відволікає мене від адміністративної рутини. Можливо, хтось закине мені, мовляв, чому б не любити роботу, яка приносить прибутки. Справді, хороший стоматолог завжди заробить собі на хліб з маслом. Але ніхто не задумується про те, з яким ризиком зубному лікарю доводиться стикатися щодня. Пил, кров, інфіковані пацієнти - усі ці фактори не додають нам здоров’я. Зате як приємно, коли вдається виправдати, а то й перевершити сподівання людини, коли пацієнт, пролікувавшись, може нарешті посміхнутися “на всі 32” після багаторічного прикривання рота рукою, коли, врешті-решт, самому собі подобається результат своєї роботи!..

Повірте, немає для стоматолога більшого щастя, коли пацієнт виходить з кабінету радісним і задоволеним. І кращої реклами не треба, бо якщо лікар справді хороший, слава про нього передається з вуст у вуста. Так і намагаємося працювати, - даруючи людям радість і впевненість.