Як у Рівному на собаках заробляли

Йшли роки. Оленка дорослішала, та своїх чотирилапих друзів не забувала. Так само підкормлювала бездомних собачат, так само шукала їм хазяїв. Вона була б рада, якби й сама змогла тримати вдома песика, та на жаль, у невеличкій квартирі у якій жила разом з чоловіком, сином та свекром, місця не вистачало. З часом, мріяла Оленка, купимо більшу квартиру і тоді там разом з нами поселиться веселий, непосидючий песик. Це стало її мрією. Тож коли вони з чоловіком підзаробивши грошей у далекій Італії купили нову квартиру, першим у неї пустили не кота, як водиться, а смішне, маленьке цуценятко боксера.

Джонік з першої секунди став улюбленцем родини. І син, і чоловік любили гратися з ним, гуляти, вчити. Тож ніяких проблем не виникало. Аж до одного весняного дня.

Тоді Оленка прийшовши додому з роботи побачила засмученого сина. Запитавши, що сталося зрозуміла, що пропав Джонік. Всі троє півночі шукали його, обійшли мало не все місто, але все марно. А вийшло ось як.

Сергій, син Олени, вийшов погуляти з собакою. Проходячи поблизу супермаркету вирішив купити додому хліба та молока, щоб потім не повертатися знову. А оскільки вхід з собаками до супермаркету був заборонений, то він прив’язав Джоніка до дерева біля магазину, наказав “Сидіти”, а сам швиденько побіг до магазину. Вийшовши ж, не повірив своїм очам. Біля дерева Джоньки не було. Відв’язатися сам він не міг, та й нікуди не втік би, бо був вихованим собакою, і якщо йому було сказано сидіти, то сидів би цілий день не сходячи з місця.

Сергій вирішив підійти до охоронців супермаркету й запитати, чи вони не бачили куди зник собака. На його питання охоронець відповів, що його забрала якась жінка. Мовляв, підійшла, відв’язала поводок і пішла з собакою. Сергій вирішив, що можливо мама йдучи з роботи повз магазин забрала песика додому, але на серці все-таки було неспокійно. Прибігши додому він побачив, що нікого немає. Хлопець зрозумів, що Джоньку вкрали.

Родина вирішила, що за будь-яку ціну поверне цуценя. Тож написали об’яви і розклеїли їх містом, дали оголошення в газети. “Прошу повернути за винагороду...”. Потягнулися сірі дні очікування. Через кілька днів у квартирі задзвонив телефон. Телефонувала молода дівчина. “Ви знаєте, моя сусідка прочитала ваше оголошення, вона знайшла собаку схожого на вашого і хоче повернути, пес сумує, нічого не їсть. Сусідка боїться його, бо він дуже злий і може покусати”. Спочатку подумали, що це аж ніяк не може бути Джонні, котрий у своєму житті навіть жодного кота не образив. Але все ж...

Яким же було здивування Олени, коли вона, прийшовши на вказану адресу побачила свого улюбленця. Худий, змучений але безмежно щасливий Джонік зустрів свою хазяйку дзвінким гавкітом, ще коли вона лише заходила у незнайомий під’їзд.

Двері відчинила жінка приблизно одного з Оленою віку. І першими її словами були: “Забирайте свою тварюку, я через нього у квартирі боюсь знаходитись”. Але все ж віддала собаку, закритого в кімнаті лише після того, як Оленка заплатила їй 50 гривень. Вона вирішила запитати в жінки, де ж та знайшла собаку. Та відповіла, що пес сам підбіг до неї, а оскільки він доглянутий, з нашийником, то збагнула, що він загубився й вирішила допомогти. Не знала, мовляв, що пес дуже агресивний. На радощах Олена не вирішила не запитувати, чи не вона відв’язала собаку від дерева біля магазину. Але коли вийшла з квартири і йшла з радісною усмішкою сходами, у квартирі поверхом нижче відчинилися двері. Її покликала дівчина, яка телефонувала. І ось, яку історію розповіла. У жінки, котра знайшла Джоньку, дуже часто вдома перебувають собаки. Причому гарні, породисті. А оскільки вона не має телефону, то завжди просить молоду сусідку подати оголошення в газети про те, що знайдений собака, якого поверне за винагороду. Отакий собі новий спосіб заробляння грошей. Адже люблячі хазяї віддадуть будь-які гроші за повернення улюбленця. Тож жінка часто прогулювалась біля магазинів, куди вхід з собаками заборонений, і таким чином знаходила “жертву”. Не одна родина в Рівному постраждала від рук аферистки. А вона заробила не одну сотню гривень “знаходячи” собачат.

Олена не могла повірити своїм вухам, як же можна! Але виявилось, що це правда, коли розмовляючи з охоронцями магазину описала прикмети жінки. Після такого випадку вирішила попередити всіх знайомих про таку можливість. Написала разом з родиною великі оголошення та розклеїла їх біля магазинів. Тепер, можливо, “пропажі” собак припиняться.

Отож, будьте чуйні, шановні “собачатники”, адже таке може трапитися і з вами. І тоді постраждає не лише ваш улюбленець, а й ваш сімейний бюджет, адже невідомо, яку суму аферистка запросить наступного разу.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: