Галопом по Європах

Зазвичай, наші співвітчизники їдуть за кордон не відпочити, а заробити. Розкіш дозвілля доступна далеко не всім. Але навіть у нескінченній гонитві за часом, поринувши у турботи, думки про заробіток, чи можна не побачити краси відомих на цілий світ місць, не помітити особливостей менталітету іноземців і... не потрапити в курйозні ситуації? Декілька рівнян погодилися поділитися своїми враженнями про країни, в яких їм довелося побувати.

У Португалії

Віктор, заробітчанин, розповідає:

- Португалія - це країна великих мореплавців, м’якого клімату, батьківщина портвейну... Я не можу розповісти про неї з точки зору простого туриста, який відпочивав на пляжах і відвідував визначні місця. Проте, мені доводилося досить близько спілкуватися з місцевими жителями, бачити, так би мовити, “побутовий” бік цієї країни.

Мешканці Португалії ставляться один до одного досить люб’язно, із повагою. В автобусах ніколи не “вискакують” на ходу, не штовхаються, а водії не з’ясовують між собою стосунки, навіть якщо хтось когось обігнав чи був неправий. Діти змалечку звикли користуватися столовими приборами. Але при всій культурі, громадяни цієї країни можуть собі дозволити, вибачте, справити нужду просто на вулиці, або ж викинути сміття де прийдеться. Вулиці, звичайно, гарні, дороги викладені плиткою, але прямо по них подекуди течуть стічні води - через особливості рельєфу португальці не можуть остаточно вирішити цю проблему. А океан у портах дуже забруднений і досить холодний.

А ще мені запам’яталися великі парки для прогулянок і відпочинку, в яких часто можна було побачити декоративних поросят, качок та іншу живність, яку ми звикли сприймати як “свійську”.

Або таке. Дивно, але продавці в магазинах там рахують... у стовпчик! Вони не користуються калькуляторами чи якимось іншими електронними лічильними засобами. Мені сподобалося блукати у величезних торгових центрах, які обійти за день - нереально! Там можна купити автомобіль чи просто перекусити, або ж відвідати кінотеатр, - словом, задовольнити усі свої забаганки.

На Кіпрі

“Кіпр - край, схожий на рай” - цей вираз можна прочитати на сторінках глянцевих журналів. Важко сперечатися, місце екзотичне. Своїми враженнями ділиться Володимир, менеджер.

- Острів поділено на дві частини: турецьку і грецьку. В Лімасолі, одному з кіпрських курортів, спеціальна територія відведена для відпочинку, - із пляжами, готелями. Звичайно, там дуже гарно: золотий пісок, сонце, море, яке буває то теплим, то прохолодним. Навкруги спокій, порядок. Готелі різні, зовні гарні усі, але комфортабельність залежить від кількості зірочок. В 3-4-зіркових готелях - самообслуговування, свої речі треба заносити в кімнату власноруч.

Взагалі, кіпріоти дуже повільні. Ставлення до українців, на мій погляд, досить стримане. На острові цілий ряд різноманітних піцерій, спорт-барів, які полюбляють англійці, - колишні колоністи, - є італійські й російські ресторанчики, а також справжні грецькі таверни. Там готують тушковану баранину, подають чудове вино, але все це коштує дуже дорого, тому насолодитися місцевим колоритом не всім по кишені.

На острові є собор Святого Лазаря (якого воскресив Ісус), золоті бухти, купальні Афродіти, в яких, за повір’ям, потрібно скупатися, аби бути вічно молодим і красивим. Подивитися, звісно, є на що. Втім, саме там я переконався, що не обов’язково їхати так далеко і платити такі шалені гроші, щоб відпочити, - у нас в Україні є не менш гарні місця для дозвілля.

У Венеції, в Парижі

Олена, студентка:

- Я поїхала за кордон за молодіжною програмою, пов’язаною з вивченням мов, це дозволило побувати мені в деяких європейських країнах і містах в якості туриста. Спершу хочу розповісти про Венецію - романтичне місто для закоханих. Там справді дуже гарно, але… багато що перебільшено. Славнозвісні водні канали - вулиці, якими плавають на гондолах, - мають дуже неприємний запах застояної води, болота, та й самі гондоли страшенно дорогі, тому на них мало хто катається.

Цікавими та ексцентричними є венеціанські карнавали. На один такий я потрапила зі своїми друзями. У мене чомусь тоді був поганий настрій. В розпалі карнавалу якась особа в масці і костюмі підбігла і почала стрибати просто у мене перед очима, бажаючи, напевно, розвеселити. Це мене трохи роздратувало, і я спробувала відійти вбік. Особа в масці прямувала за мною.

У Парижі я відвідала Лувр, побачила світові шедеври мистецтва, славнозвісну Джоконду, яка справді зачаровує своєю посмішкою. Одним вона здається іронічною, іншим - ніжною, ще комусь - хижою. Цікаво, що, куди не стань - вона дивиться просто на тебе. Далі - Ейфелева вежа, Собор Паризької Богоматері, на площі сила-силенна голубів.

Як жінка, я одразу ж звернула увагу на одяг парижанок. Вони вдягаються надзвичайно гарно, хоча не відрізняються особливою вишуканістю. Сережки до плечей, капелюшки, сукні, пальта, тоненькі підбори навіть під час їзди на мотоциклі. Але це лише в центрі Парижа, де живуть багаті люди. Одного разу я побачила парижанку в таких незвичайних колготках, що аж обернулася. Бачу, біля мене дві дівчини стоять, повернувши голови і розкривши роти. Потім вони заговорили між собою російською. “Наші”, - подумала я і посміхнулась.

У Стамбулі

Марія та Андрій, сімейна пара:

- Ми подорожуємо нечасто, але одного разу у нас з’явилася нагода поїхати до Стамбула. Це одне із найкрасивіших міст Туреччини. Його називають містом-музеем, оскільки там надзвичайно багато пам’яток архітектури і мистецтва часів Римської імперії та Візантії. Але нам найбільше запам’яталися галасливі стамбульські ринки, набридливі чистильники взуття, які будуть переслідувати тебе, якщо ти зупинишся хоч на хвилину неподалік від них. На ринках нескінченні торги та махінації. Турки завзято намагаються заробити на багатих і довірливих туристах. Ми бачили, як один турок продав палас німцям, а потім виклав на прилавок такий самий і маркером підфарбував його. А ще там дуже кумедні таксисти. Вони під’їжджають ззаду і зненацька сигналять. Ти підстрибуєш, а вони весело посміхаються.