На »Рівнеазоті» все в нормі

- Михайле Васильовичу, що зі зробленого на підприємстві за останній рік викликає у Вас, як у керівника, найбільшу втіху?

- Одним із найважливіших наших кроків уперед є відновлення стабільної роботи виробництва адипінової кислоти, яке з певних об’єктивних причин не працювало з вересня минулого року. Оскільки воно - наймолодше, то й надій, зрозуміло, на нього покладали чи не найбільше. Тут сформувався свій колектив досвідчених фахівців - і те, що тривалий час доводилося простоювати без роботи, психологічно не дуже добре впливало на людей. І нехай схема роботи на давальницькій сировині не 100-відсотково влаштовує нас, проте втішає, що виробництво відтепер працюватиме, і невиробничим витратам покладено, нарешті, край.

- Всі інші структурні підрозділи, напевно, також у чомусь вдосконалюються?

- Змінилося ставлення працівників до роботи, вони вчаться бути господарями на своїх робочих місцях, виявляючи там максимум відповідальності за ту справу, яку виконують. Стабільна виплата заробітної плати (середній її розмір перевищує 1290 гривень), постійний її ріст спонукають людей дорожити своїм робочим місцем. З тими ж, хто звик порушувати трудову дисципліну, з’являтися на роботу у нетверезому стані, ми просто розлучаємося, - у відповідності до вимог трудового законодавства.

Вдосконаленню виробничих процесів сприяють і капітальні ремонти, які проведені практично у всіх цехах, і які відкривають шлях до ефективної роботи, економного використання паливно-енергетичних та сировинних ресурсів. Скажімо, лише в цеху аміаку - 2 витратні коефіцієнти природного газу скоротилися з 1250 до 1000 кубометрів за годину. Якщо врахувати, що одна тонна природного газу коштує нам нині 655 гривень (без урахування транспортних затрат), то тільки завдяки раціональному використанню природного газу в цьому підрозділі можемо зекономити близько 5 мільйонів гривень щомісячно.

Або взяти котельний цех. Раніше близько 70 тонн пари просто викидали в повітря, а зараз її використовують для виробництва дешевої електроенергії для потреб підприємства. Розповідати можна багато, але й того, що сказав, думаю, достатньо, аби переконатися, що на “Рівнеазоті” взято нині курс на економію та ощадливість. І взято передусім тому, що досить далекоглядними виявилися наші головні акціонери, котрі три з половиною роки тому правильно визначили стратегію розвитку заводу і спрямували кошти (до речі, немалі кошти - понад 240 мільйонів гривень) на те, що принесе відчутну економію (тепер, коли ціни на газ та електроенергію стрімко зростають, це особливо тішить).

- Дбаючи про економію й прибутки, напевно, не забуваємо й про якість продукції, яка випускається на підприємстві. Адже якість - не тільки лице заводу, а й його авторитет?...

- З підприємством, яке дбає, щоб його продукція постійно вдосконалювалася, кожному хочеться мати справу. Кілька років тому ми мали серйозну проблему з аміачною селітрою. Коли у традиційну селітру почали додавати магнезіальні добавки (виготовлення їх налагоджено безпосередньо на заводі), і якість цього добрива суттєво поліпшилася: нині маємо гарантовану міцність гранул, стійку до перепадів температур.

А в цеху складних мінеральних добрив, де виготовляється вапняково-аміачна селітра, провели капітальний ремонт складу, який сьогодні має не тільки привабливий естетичний вигляд, а й дає можливість дотримуватися технології зберігання добрива, яке при цьому не втрачає якості.

Велику роботу провели по водооборотних циклах, ввели в експлуатацію шість градирень, що суттєво поліпшило температурний режим всіх теплообмінників на підприємстві.

- Ви так гарно розповідаєте про ефективні методи господарювання, що закрадається думка, начебто перипетії з постачанням газу взимку та напровесні взагалі не позначилися на роботі підприємства…

- Так можна думати тільки тоді, коли не враховувати 3,5 мільйона гривень збитків, яких зазнав завод внаслідок недопоставок газу, та ще - морально-психологічного тиску, коли всі на підприємстві сиділи, немов на голках, не знаючи, що може статися через п’ять хвилин… Але сьогодні, в переддень нашого професійного свята, не хочу акцентувати увагу на сумних моментах.

- Тоді залишається щось побажати трудовому колективу з нагоди свята…

- У побажанні я буду незмінним: зичу всім передусім міцного здоров’я - адже тільки фізично здорова людина може працювати продуктивно і з повною віддачею. А докласти зусилля є до чого: окрім безпосередньої роботи в цехах, ремонти, благоустрій приміщень і заводської території ми проводимо практично власними силами, без посередників. Ще бажаю, аби трудові показники дозволяли поліпшувати з місяця в місяць матеріальний достаток кожної родини рівненських хіміків. Нехай мир, злагода та щастя стануть вашими постійними супутниками в житті.