“Усі труднощі долаю завдяки слову “треба”

Вікторія Самчук народилася 1977 року в Рівному. Закінчила Рівненський державний гумані

тарний університет. За фахом вона бібліотекар-бібліограф. Працювала в обласній бібліотеці для юнацтва та Національному університеті водного господарства і природокористування. Через хронічну хворобу на цукровий діабет втратила зір. Є інвалідом першої групи по зору. Виховує сина Олеся.

У 2005 році після втрати зору вступила до Українського товариства сліпих. Активно бере участь у громадському та творчому житті організації УТОС, відстоює інтереси інвалідів на місцевому та всеукраїнському рівні.

У 2007 році видала свою першу поетичну збірку “Каркаде”. Друкується в літературних альманахах місцевого та всеукраїнського значення, а також у періодичній пресі.

У 2008 році стала членом Рівненського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної організації інвалідів з вадами зору “Генерація успішної дії”. І в цьому ж році очолила комітет з питань культури і мистецтв цієї організації на всеукраїнському рівні.

- Було дуже складно й важко психологічно, коли я осліпла, - розповідає Вікторія. - Адже завжди була такою активною. Мені дуже допомогли тато й брат, а потім у моєму житті з’явився чоловік Петро. Мене мотивує слово “треба”, навіть коли нестерпно тяжко. До того ж, я дуже вперта й наполеглива. Виливаю у віршах свій біль. Прагну допомагати людям з особливими потребами, аби їх ситуація та умови життя покращилися. Влада нас мало слухає наразі, а от Володимир Хомко трохи більше приділяє уваги та допомагає інвалідам.

На запитання журналістів, які пісні вона любить, поетеса назвала гурти “Океан Ельзи”, “Друга ріка”, “Скай”.

- Я не можу читати, не вистачає словникового запасу для поезій, - розповідає Вікторія, - тому люблю слухати пісні. Нас, інвалідів, нема чого боятися. Ми такі ж люди, як усі. Запитайте нас: “Чи допомогти вам і як?” - це запитання нас порадує.

Цікаво, що Вікторія з чоловіком Петром Поліщуком, який також є незрячим і громадським активістом за права сліпих в організації “Генерація успішної дії”, розробили Рекомендації та основні принципи етикету у спілкуванні з людьми з інвалідністю різних нозологій хвороб і надання їм допомоги. Серед рекомендацій є такі: “Не стороніться людей з особливими потребами, пропонуйте їм свою допомогу. Якщо Ви готові поводитися з ними з повагою та розумінням, вони не образяться, якщо Ви помилитеся. Люб’язно надана послуга в потрібний момент може принести для обох сторін досвід і позитивні емоції. Втім, не нав’язуйте свою допомогу та не ображайтеся, якщо від Вашої пропозиції відмовляться”.

На заході син поетеси Олесь прочитав талановиті вірші, присвячені мамі, що дуже зворушило присутніх. Окрім присутніх, запитання Вікторії задавала працівник облдержбібліотеки Тетяна Рижа, котра була досить яскравою ведучою. Відбувся також концерт за творами Вікторії Самчук за участю музикантів Олега та Наталії Кондратенків, вихованців об’єднання “Поетарх” Рівненського палацу дітей та молоді.

- Коли 2007 року Вікторія прийшла до нас в “Поетарх”, - розповідає керівник об’єднання Тетяна ГОРБУКОВА, - ми були вражені її талантом та своєрідною впертістю. Ми уважно передивилися рукописи, і вийшла книга “Каркаде”. На сьогодні поетеса випустила також власну аудіокнигу. Вікторія - справжня актриса, дуже комунікабельна, вміє об’єднувати людей.

- Вона - дуже потужний автор, - сказала про поетесу Неоніла Дем’як, член Спілки письменників, редактор її першої книги. - Брак зовнішньої зору в неї компенсується гостротою внутрішнього зору. Я вірю в її потенціал. І взагалі, з таким прізвищем - Самчук - пора вже й братися за прозу, - пожартувала пані Неоніла, натякаючи на нашого видатного письменника Уласа Самчука, який є однофамільцем Вікторії.

Наостанок Вікторія Самчук прочитала один зі своїх віршів, у рядках якого прозвучали слова: “Торкнутися світла, торкнутись неба - це можливо”.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: