№595 від 21.03.2013p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
Юні талантиКоли з очей впадуть останні сльози, Коли останній погляд промайне, Коли бажання жити не серйозне, Коли останнє слово упаде… Коли не віриш зовсім ні у що, Коли надія вмре остання. Тоді, людино, більше ти ніщо! 2009 * * * Що нас штовхає на різні вчинки? Мабуть, життя, що ллється, як струмок, Ми іноді не помічаємо помилки, Не прислухаємося до чужих думок. З нами трапляються різні випадки, Здається, що зайшов в глухий кут. Треба почати все знову, спочатку! А віра й кохання хай поруч ідуть. Трапляється так, що зраджують друзі, Не раз за життя потрапляєш в біду. Та треба негодам усім посміхатись, Вміти їх треба не раз оминуть. Буває і так, що кохаєш без тями, А він не подивиться, навіть не гляне. Здається уже нічого не зміниш. Проте ти повинна не здаватись і вірить. Все інше вірить у щастя, в кохання. Нехай же надія вмирає остання! 2010 * * * Ти знаєш, що ти - людина? В тобі живе цілий світ? Маленька рожева країна Повна наївних мрій. В серці твоєму Всесвіт, Де не ступала людська нога. Незвідана юна безвість, Галактика під назвою “Я”. 2013 * * * Прозорий - це також колір. І тиша також має звук. Закоханий - також хворий, Залежний від рідних рук. Очі твої також мають Шалений запал і жагу. І серце твоє кохає, Залежне від рідних губ. І підсвідомість твоя бажає Провести разом хоч кілька ночей. Бо ж серце твоє кохає Залежне від рідних очей. 2013 * * * Дихай! Дихай у спину мені. Чуєш? Чуєш? Як спалахують в серці вогні? Віриш в мене? Повір в мої крила! Бачив, як шторм гне під вітром вітрила? Чув коли-небудь грозу навесні? Дихай! Дихай у спину мені. Глянь! Подивись в мої очі. Бачиш в них глибину? Не рятуй мене, чуєш? Я давно в ній тону! А бачив колись мою усмішку? Я так рідко нею чарую. Куди ти? Куди ти зникаєш? Ти чуєш мене? Ти мене чуєш? Ще хотіла тебе запитати… А ти чув коли-небудь тишу? Ти знову ідеш? Ти зникаєш? Ти вже втретє мене тут залишиш? Добре, іди! Я вже звикла, я знаю - Ти від мене вже вкотре тікаєш. Ти єдиний мій щирий друг, на якого чекала роками! Звикла я до тепла твоїх рук, Та шкода мені що ти… плід моєї уяви. 2012 Як часто ви піднімаєте очі в небо і бачите у ньому щось більше, аніж просто хмари? Як часто опускаєте їх додолу і помічаєте в сірій каламутній воді своє відображення? Щодня, щогодини ми шукаємо казку. А іноді, проводимо усе життя в її пошуках. А може, ми просто не вміємо її помічати? А може, просто не бачимо,що вона зовсім поруч? Адже прихід такої довгоочікуваної весни - це вже казка. Кохані очі навпроти, усмішка рідної людини - це вже щастя. Казка в тобі самому, просто треба її побачити,треба її відчути, хоч іноді це досить важко. Закутані у щоденні проблеми, ми перестали помічати красу. Ми забились у куточок свого власного світу і там існуємо. І лише іноді на півока виглядаємо із того свого соціуму і шукаємо, шукаємо... казку. Проте ми ніколи не задумувались над тим, що, можливо, з саме наша казка сидить зараз у сусідній кімнаті і читає книгу. Оберніться навколо! Відкрийте очі на красу! Пам’ятайте, щастя в простих речах.
Коментарі (0):
|
© 2001-2024 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |