Маргарет Тетчер -Залізна Леді Великобританії

Її мати, Беатріс Робертс, вважалася зразково показовою домогосподаркою і в життя дочки практично не втручалася: по-перше, надто багато сил і часу забирали клопоти по господарству та швейний приробіток, а по-друге, незалежна дочка не дуже-то дозволяла матері брати участь у власному вихованні. Ось батько - інша справа. Проте, Альфред Робертс не часто повчав дочку, натомість, постійно хвалив, заохочував будь-які її захоплення і був кращим другом, що волелюбній Маргарет дуже подобалося.

Вона отримала прекрасну освіту - коледж Соммерсвіль, Оксфорд (ступінь бакалавра, а потім магістра). Університет Маргарет закінчила 1950 року, ставши першою жінкою-головою університетської асоціації консервативної партії. Паралельно з основною роботою та навчанням, Тетчер встигала займатися прикладною хімією (її перша професія). Після заміжжя 1951 року Маргарет зацікавилася податковим правом, оскільки її чоловік, Деніс Тетчер, був успішним бізнесменом, і почала готуватися до іспитів в адвокатуру, які вона успішно склала 1954 року.

Перша спроба розпочати справжню політичну кар’єру (в 1950 році вона обиралася до Парламенту) завершилася невдачею, незважаючи на те, що в її окрузі консерватори мали перевагу більше 50%. І тільки 1959 року, коли вона виступала як “страховик” кандидата від консерваторів Фінчлі в північному Лондоні, Тетчер потрапила до Палати Громад. Вона зайняла пост голови парламентського Пенсійного комітету, суміщаючи цю посаду з головою комітету з національної безпеки (1961-1964). У 1967 році Тетчер була введена в Тіньовий кабінет (Кабінет Міністрів, що формується партією, яка перебуває в опозиції до партії влади у Британії). При Едварду Хаті, прем’єр-міністра в 1970-1974 роках, Маргарет Тетчер очолювала міністерство освіти, будучи єдиною жінкою в його Кабінеті. Незважаючи на те, що 1975 року консерватори програли вибори, місіс Тетчер зберегла за собою міністерський портфель навіть у ліберальному уряді. Переконлива перемога консерваторів у 1979 році на виборах до Палати Громад зробила Маргарет Тетчер прем’єр-міністром Великобританії.

Тетчер примкнула до молодого, досить прогресивного крила консервативної партії, яку називали “сухі”. Вони вели внутрішньополітичну фракційну боротьбу з партійними старожилами, легендарними Торі. Тетчер заявляла, що її політичними пріоритетами є: надання більшої політичної свободи особистості, зменшення зайвого державного втручання в економіку, скорочення державних витрат (і як наслідок, зменшення податків з приватних осіб і підприємців), зменшення друкування грошових знаків (доктрини монетаризму). Проте на початку її перебування при владі зростання безробіття, яке почалося ще в середині 70-х років, склало більше 200%. Почалося різке падіння рівня життя, супроводжуване низкою банкрутств. На тлі цього уряд продовжував втілювати в життя задану лінію - зменшення інфляції.

У 1987 році пройшли чергові вибори, на яких консерватори виграли, маючи всього 40% від загального числа голосів виборців. Такого низького рейтингу у них не було з 1922 року. Що стосується зовнішньої політики Кабінету Тетчер, то насамперед варто відзначити дарування Зімбабве (колишньої британської колонії, у якій протягом 15 років владу утримувала “біла” меншість) незалежності. У 1982 році відбулася 10-денна криза на Фолклендських островах, яка мало не завершилася війною Великобританії з Аргентиною. Багато в чому завдяки цій політичній і військовій перемозі (“маленької переможної війни”) Тетчер зберегла пост прем’єра після виборів 1983 року.

За роки перебування на посту глави уряду Великобританії Маргарет Тетчер завоювала репутацію “залізної леді”: у її Кабінеті вся робота будувалася на чіткій ієрархічності, підзвітності та високій особистій відповідальності; вона була затятою захисницею монетаризму; обмеження діяльності профспілок жорсткими рамками законів. Одним з найбільш неординарних рішень Тетчер стала часткова націоналізація збиткових підприємств, що перебували в приватній власності. Шляхом санації вони залишалися на плаву, а потім перепродувалися назад, приносячи державі чималий прибуток, одночасно зберігаючи робочі місця і стабільний заробіток службовців.

Наприкінці свого правління Тетчер розповсюдила свою жорстку політику на соціальну сферу - вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини. Тетчер схвалила збереження Північної Ірландії у складі Великобританії, незважаючи на низку терактів по всій країні. У 1990 році Маргарет Тетчер отримала орден “За заслуги”, а через два роки королева дарувала їй баронський титул.

Після уходу Маргарет Тетчер з політичної арени в листопаді 1990 року стали говорити про цілу політичну філософію - тетчеризм, яка полягає в наполегливому, непохитному впровадженні обраного курсу, незважаючи на критику, невдоволення, опір оточуючих. Перша в історії Європи жінка - голова Кабінету Міністрів, перша в історії Британії лідер партії, яка зуміла виграти три рази поспіль парламентські вибори і тим самим сформувати три уряди.

Після виходу у відставку 2002 року вона написала книгу “Мистецтво управління державою”. Була постійним членом Більдербергського клубу. Починаючи з 2002 року стан здоров’я Маргарет Тетчер значно погіршився. Вона перестала брати участь у публічних заходах і відійшла від громадської та політичної діяльності. У березні 2008 року, через непритомність, була доставлена в лікарню. У червні 2009 року, в зв’язку з переломом руки, була знову госпіталізована.

В останні роки Маргарет Тетчер мала проблеми зі здоров’ям - 21 грудня 2012 вона перенесла операцію з видалення пухлини сечового міхура. Померла Тетчер 8 квітня 2013 р. у віці 87 років.

Разом з баронесою, як і з будь-якою воістину великою людиною, йде ціла епоха. Але насправді епоха Маргарет Тетчер не йде у небуття, а стає надбанням історії. Леді Маргарет з дитинства звикла до образливих прізвиськ, так що її вже не зачіпає те важковимовне ім’я, яке практично офіційно присвоєно епосі її правління, - так званий тетчеризм. На жаль, це слово часто вимовляється з негативним відтінком, але велике, як відомо, бачиться на відстані. Існує єдиний неупереджений і об’єктивний суддя - Час.

Знамениті афоризми Маргарет Тетчер

• “Я виключно терпляча, за умови, що все буде по-моєму”.

• “Півень, можливо, гарно кукурікає, та яйця все-таки несе курка”.

• “Чому, якщо чоловік проявляє характер, то він справжній мужик, а якщо жінка проявляє характер, то вона - стерво?”

• “Неможливо зрозуміти всіх, якщо не послухати кожного”.

• “Єдиний спосіб дістатися вершини драбини - долати сходинку за сходинкою, по одній за раз. І в процесі цього підйому ви неочікувано побачите у себе всі необхідні якості, навички та вміння для досягнення успіху, якого ви, начебто ніколи не мали”.

• “Якщо я буду сама проти сорока восьми, мені буде шкода цих сорока восьми”.

• “Жага до перемоги палає в кожному із нас. Воля до перемоги - питання тренування. Спосіб перемоги - питання честі”.

• “Я люблю суперечку. Я люблю дебати. Я не очікую ні від кого, що він буде сидіти і погоджуватися зі мною - це не те, що треба робити”.

• “Я не політик консенсусу. Я - політик переконання”.

• “Я не переймаюся тим, скільки говорять мої міністри, допоки вони роблять те, що я кажу”.

• “Для тих з вас, хто чекає, затамувавши подих, улюбленої фрази медіа про розворот на 180 градусів, то я можу сказати лише одне: якщо ви хочете - ви і розвертайтеся. Леді не розвертається”.

• “Ніхто б зараз не згадував Доброго Самаритянина, якби у того були тільки хороші наміри. У нього також були і гроші”.

• “Немає такого поняття, як суспільство. Є окремі чоловіки і жінки, і є сім’ї”.

• “Будь-яка жінка, яка розуміє, як вести господарство, наблизиться до розуміння того, як керувати країною”.

• “Це була зрада з посмішкою на обличчі. Можливо, це було найгірше з усього”. (1993, про колегу з уряду, який порадив їй піти у відставку).

• “Дім - це місце, куди приходиш тоді, коли немає більше куди піти”. (Травень 1991, шість місяців після відставки).

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: