Майже місто - Городок

Прогрес приходить до того, хто йде йому назустріч

“Коли я тільки починала працювати на посаді сільського голови, а це майже 17 років тому, - ділиться спогадами Олеся Олексіївна, - у Городку була лише одна асфальтована вулиця - проїжджа частина дороги від Луцької траси до “Азоту”. Відтоді ми “накатали” близько 30 кілометрів сільських шляхів. Нещодавно проклали кілометр дороги в селі Понебель (вулицю Колгоспну). Наразі плануємо відремонтувати ділянку шляху, що поєднує села Карпилівка та Михайлівка. Так хотілося б, щоб села були гарні, вулиці мали пристойний вигляд! Втім, про порядок на власному подвір’ї повинні подбати, перш за все, їхні мешканці”.

У Михайлівці, одному із семи населених пунктів, що входять до складу Городоцької сільради, проживає лише 67 осіб. Втім, всі вони прагнуть жити за сучасними стандартами. Зокрема, мати надійний телефонний зв’язок. Не так давно за рахунок сільради проклали кабель, і мешканці села отримали 10 телефонних номерів. Порівняно з Городком, де є 1800 будинків, рівень телефонізації маленької Михайлівки виявився набагато вищим, але зроблено це було не заради рекорду, а задля зручності сільських жителів.

Маючи в Городку добре укомплектовану амбулаторію сільської медицини, Городоцька сільрада утримує на своєму балансі ще й “швидку медичну допомогу”.

“На ремонт автомобіля, бензин і необхідний набір медикаментів за рік витрачаємо до 3000 гривень, але воно того варте, - вважає Олеся Олексіївна, яка, до речі, за першою професією - фельдшер. - Сільська амбулаторія без одного лікаря -“вузького” спеціаліста - може існувати, але без “швидкої” на селі не обійтися”.

Цього року за кошти сільради відремонтовано і доукомплектовано фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП) у селі Карпилівка. Нещодавно його роботу високо оцінила комісія Міністерства охорони здоров’я, яка запропонувала розширити штат і створити на основі ФАПу амбулаторію загальної практики. “Будуть кошти - буде і лікарня”, - запевняє голова селищної ради.

На кожному кроці відчуваєш: у Городку живуть справжні господарі, які дбають не тільки про порядок на подвір’ї, але й про лад у душі. Народна мудрість говорить: кожна дорога веде до храму. Городоцький Свято-Миколаївський жіночий монастир - святе місце, яке відвідують прочани з усієї України.

“При сільській раді, - пояснює Олеся Олексіївна, - є комунальне сільськогосподарське підприємство “Городоцьке”, яке займається ремонтом приміщень і зведенням споруд. Духовними оазами і окрасою села споконвіку були храми. За допомогою спонсорів із числа місцевих жителів ремонтуємо старі церкви і будуємо нові. Минулого року гроші на цю благородну справу дав місцевий фермер Борис Кондратюк. Хочу щиро подякувати йому, а ще - Рівненському будівельно-монтажному управлінню № 11, яке також витратило минулого року 100 тисяч гривень на будівництво храму”.

Добре попрацюєш - гарно відпочинеш!

Соромно визнати, але колишні сільські клуби майже повсюди перетворилися на руїни, такі собі “вбиральні при дорозі”. Городоцький культурно-дозвіллєвий центр є в цьому плані приємним винятком.

Гуртки та клуби за інтересами мають постійну прописку у кількох затишних кімнатах будинку культури. Окремий куточок відведений для музейних експонатів, що розповідають про історію села. На стіні - світлини минулих часів: краєвиди Городка та портрети славетних земляків. Поруч - старовинна прядка, вишивані рушники, глиняний посуд. Відчувається, що прапор аматора-краєзнавця барона Штейнгеля, який разом з істориком М.Ф.Біляшевським ще у 1896 році створив у селі перший на Волині краєзнавчий музей, підхопили молоді руки нинішніх дослідників історії рідного краю.

До послуг дорослих і маленьких любителів фізичних вправ відкрито великий спортзал, є столи для пінг-понгу та більярду, обладнано за останнім словом техніки тренажерний зал. Поруч із будинком культури - впорядковане футбольне поле, гладенький зелений газон якого наче запрошує поганяти м’яча. У стінах комплексу життя вирує і в будні, і у свято. Коли у післяобідню пору понеділка кореспондент “РР” завітав сюди, його зустрів гомін дітлахів, що зграйкою носилися з місця на місце, випробовуючи свої сили то в одному, то в іншому виді спортивних розваг.

***

Сьогодні село Городок, історія якого налічує більше, ніж 500 років, успішно росте і розвивається. Хочеться побажати городчанам якнайшвидшого втілення у життя задумів новообраного складу Городоцької ради, спрямованих на благоустрій села, зростання добробуту, культурного рівня та зміцнення здоров’я його мешканців.