Добробут починається з малої зернини -

- Нині ми маємо тисячу гектарів сільськогосподарських угідь, з них 850 гектарів ріллі, - розповів учасникам семінару Петро Іванович. - Близько 70 гектарів роздали своїм пайовикам для розширення присадибних ділянок. Обробляємо не лише землю, що належить пайовикам, але й орендуємо близько 90 гектарів у сусідньому господарстві “Межиріцьке”. У 1998 році на Розвазькому сільськогосподарському підприємстві “висіло” 300 тисяч гривень боргу. За два роки ми ліквідували заборгованість. Поступово розрахувалися з підприємствами-кредиторами. Виплатили понад 120 тисяч гривень затриманої заробітної плати.

Сьогодні СГПП “Розвазьке” зміцніло і стабільно розвивається. Оскільки спеціалізуємося, в основному, на вирощуванні зернових (пшениці м’якої озимої, вівса ярого та кращих сортів ячменю), купили млин і виробляємо з власного зерна борошно вищо-го ґатунку. Змурували дві печі, згодом - ще одну. Нещодавно закупили спеціальну корабельну піч. Випікаємо череневий хліб, батони. Частину продаємо на місці, решту вивозимо у віддалені села Острозького району. Щодня реалізовуємо 700-800 одиниць хлібобулочних виробів.

Крім того, СГПП “Розвазьке” спеціалізується на м’ясному та молочному скотарстві, має статус племінного репродуктора з розведення чорнорябої молочної породи корів. У цьому нам допомагає держава: у грудні минулого року ми отримали 30 тисяч гривень дотації, в березні цього року - ще 30 тисяч. Незабаром повинні надійти іще 20 тисяч гривень від Державного племоб’єднання. Сьогодні на фермі господарства утримуємо понад 1000 голів великої рогатої худоби. Щодня здаємо державі більше трьох тонн молока.

Виїзний семінар проходив у польових умовах. Перше, що побачили агрономи Рівненщини - це поле, на якому підростає цукровий буряк.

- На мою думку, буряк дуже хороший, - говорить Петро Іванович. - Немає у нас новітньої сівалки точного висіву, але цього року 64 гектари ми засіяли старенькою, іще до пасхальних свят. Насіння закуповуємо на Шубківській насіннєво-дослідницькій станції. У них, до речі, брали і ячмінь сорту “Вакула”. Бачите, як гарно росте? Ми його нічим не підживлювали, адже він підсилений конюшиною.

Горох - улюбленець керівника “Розвазького” СГПП, хоча в області, як зізнався начальник Острозького районного сільгоспуправління Володимир НЕСТЕРЕНКО, вже можна заносити цю культуру до Червоної книги.

- Торік горох для посіву ми брали у Чабанах під Києвом, в Інституті землеробства, -розповідає Петро Іванович. - Суперелітний сорт, який збирається прямим комбайнуванням. Я не знаю, чому люди бояться “Царя-Гороха”. Це ж прекрасний попередник під озимі злакові культури! А ще - корм для худоби і рослинний білок. До того ж, не потребує великих витрат при вирощуванні.

- Ось на цьому полі, - веде далі голова СГПП “Розвазьке”, - росте пшениця “Поліська-90”. Вона вже достигла, але хворіє - це вірусна хвороба, так звана “жовта карликовість”. З ранніх посівів озимини (а це гектарів 70), зерна в цьому році, боюся, не отримаємо. Натомість, лани, що були засіяні 10 листопада, поки що не уражені “карликом”. Колись, як розповідають старожили села, пшеницю сіяли аж перед Михайлом. Ось і ми, з огляду на погодні умови минулої осені, вирішили ризикнути. Попелиця, яка є носієм збудника “жовтої карликовості”, у цей час вже не загрожує зеленим сходам.

До улюблених культур господаря можна віднести і ріпак - джерело альтернативного пального - ріпакової олії. Зі шкідниками - квіткоїдом та хоботником - боротися допомагає агрохімія. Та це ще не остання турбота рослинників. При збиранні врожаю втрачається до 50 відсотків цінного ріпакового насіння, яке висипається з дозрілих стручків. Щоб цього не сталося, фахівці рекомендують застосовувати спеціальні склеювачі, розпилювання яких запобігає розтріскуванню стручків і вдвічі зменшує втрати. У цьому році таку агротехніку застосують на ріпаковому полі агрономи “Розвазького”. За їхніми підрахунками, застосування “прилипача” виправдовує у десять разів витрати на його придбання.

****

Інтерв’ю, яке дав Петро Ягідка кореспонденту “РР”, дещо відрізняється від оптимістичного тону, який панував у офіційній частині заходу.

- Останнім часом господарювати на селі стає все важче і важче, - зізнався Петро Іванович. - Кожного року ми поповнювали свій тракторний парк: купували хоча б одну одиницю техніки. В цьому році я такої можливості не маю.

Причина - диспаритет цін. Порівняйте самі: літр молока сьогодні у нас купують за 70-80 копійок, а ціна солярки наближається до 4 гривень за літр. Це ж п’ять літрів молока треба продати для того, щоб купити літр солярки! Уряд приймає постанову про збільшення мінімального розміру заробітної плати, а чим поповнити зарплатний фонд, коли ціна продукції тваринництва падає? Ціна на мінеральні добрива росте. На техніку - взагалі космічні ціни. Вартість трактора, який ми купували 4-5 років тому, дорівнювала 50 тисячам гривень. Сьогодні він коштує 90 тисяч. А ми говоримо, що немає ніякої інфляції!

Фонд оплати праці за травень у СГПП “Розвазьке” склав близько ста тисяч гривень. Зарплата наших працівників найвища серед сільських господарств району. Але ж вона є мінімальною порівняно з іншими галузями господарства! Тому й не дивно, що працювати на фермі або у полі ніхто не хоче.

Сьогодні нам потрібні ковалі, електрики, водії категорії С, механізатори, комбайнери, зоотехніки. У мене немає зварювальника. А коли пропоную кваліфікованому зварювальнику 500-600 гривень заробітної плати, він сміється з мене: краще піду на біржу. Зареєструвався у центрі зайнятості і отримує допомогу від держави.

А до мене по допомогу приходить директор школи. У нашій сільській школі немає навіть найнеобхіднішого, в тому числі - вбиральні. А ви подивіться, які офіси собі побудували державні установи - центри зайнятості, податкова, міліція! На це гроші в бюджеті є. Держава повинна в першу чергу дбати про село, допомагати сільськогосподарському виробнику, адже добробут народу починається з малої зернини, кинутої у землю.