Японська мрія

Виставка надає можливість глядачу поринути в атмосферу Японії, послухати національну музику та побачити справжніх японських гейш та самураїв. Головною метою проекту є ознайомлення рівнян із колосальним спадком, який несе в собі японська культура. На експозиції представлено більше 30 авторських фото, які розкривають справжню красу жінок Японії.

Ще в 1998 році побачив світ роман Артура Голдена “Мемуари гейші”. Цей роман привернув увагу громадськості до одного з найскладніших і найзаплутаніших в розумінні європейських жителів аспектів культури такої країни, як Японія. Проте гейші стали героями не лише художніх творів. Навіть сьогодні в сучасній Японії є гейші, більше того, їхнє ремесло й надалі процвітає. Але слід зауважити, що в сучасному суспільстві їхня роль менш важлива, аніж раніше. Основні центри культури гейш ­ Кіото, Осака та Токіо, де вони вперше з’явилися в 17 столітті.

Проте не всім відомо, що спочатку гейшами були чоловіки ­ актори та музиканти театру кабукі, але згодом цю професію почали представляти лише жінки. Справжнім “Золотим віком” гейш вважається 19 століття, у той час вони були музами для багатьох поетів та художників. Тоді й були сформовані жорсткі традиції їхнього мистецтва, яке практично не змінилося з того часу. Тоді, коли в суспільстві для японок було відведено тільки два місця у житті: домашнє вогнище чи дім розпусти — гейші вказали шлях до чудового “світу квітів та верб”, у якому вони спромоглися стати справжніми аристократками. В основному, гейша працює у чайних домах та традиційних японських ресторанах, де їй належить роль господині вечора, яка розважає гостей­чоловіків. Гейша повинна спрямовувати бесіду та сприяти веселому наст­рою своїх гостей, подекуди фліртуючи з ними, але при цьому не забуваючи зберігати гідність. Заробіток гейші в чайному домі, зазвичай, фіксований, оплата її праці проводиться погодинно.

Особливість “японської мрії” чоловіків полягає в тому, що традиційно їм потрібна не одна жінка, а цілих три. Дружина ­ для створення сім’ї, народження дітей і ведення побуту. Повія ­ для сексу (сьогодні це найчастіше філіппінська або китайська масажистки). І гейша у сучасному світі ­ хостесс ­ для розмов, в якості психоаналітика і душевного друга. Життя “на два фронти” ­ дружина­коханка ­ з появою інституту гейш набуло унікального характеру. Сьогодні гейш практично не залишилося, на зміну їм прийшли дівчата з хостесс­барів, обов’язок яких ­ розважати клієнта розмовами, щоб розкрутити на випивку.

Отже, вдивляючись в портрети японських жінок, яких сфотографував Нубуюкі Нішіхара, напевно, можна буде розкрити загадку ­ в чому ж полягає справжня японська мрія? Можливо, це мрія кожного японського чоловіка ­ мати дружину, яка б була домогосподаркою і гейшею одночасно? Виставка триватиме до 17 жовтня. Отож, протягом місяця рівняни зможуть поринути в таємничість “японської мрії”…

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: