ВЕСЕЛІ СЛОВЕЧКА ВІД ВАСИЛЯ ТИТЕЧКА

Це куди ідеш ти зрання?

Та ось, бач, на полювання.

Ліс он там! Куди побрів?!

Я до Симона у хлів!

НЕ ДО СМІХУ

А у нас на прохідній

Чути “ахи” й “охи”.

Заспокойтесь! Це вахтера

Так кусають блохи.

НЕПРАВДА

Не соромтеся, Миколо,

Гостю дорогий,

Діставайте ви зі столу

Сміло пироги.

З твого боку дуже чемно,-

Коля аж розцвів,-

Не хвилюйсь, Гнате, даремно -

Пару штук вже з’їв.

А дружина на те каже:

Сто тобі холер!

Не бреши, що “пару”, враже,

Вже ж чотири зжер!

МОЖНА ПОКЛАСТИСЬ

Якщо в тебе хлів згорить,

Чи новенька хата,

Можеш ти на мене вмить

Покластися, брате.

І якщо заїдеш в стовп

Своїм гарним ВАЗом,

До мене тоді приходь -

Посміємось разом!

ПОМИЛИЛИСЬ

Щось не те з тобою, жінко,-

Голос чути Тита,-

Мабуть, щось здорове в лісі

Простягло копита.

Ти ж як візьмеш телефон,-

Очі той під брови,-

То, як мінімум, ведеш

Годин п’ять розмови.

А тепер, як я помітив,

Кохана дружино,

Тарабанила ти лиш

Приблизно годину.

Не спіши ти, чоловіче,-

Зупинила Алла,-

Просто номер телефону

Я не той набрала.

НЕ ХВОРІЮТЬ

По селі давно вже ходить

Чутка не нова,

Що у вас вошей, сусіде,

Повна голова.

Я не знаю, як змирились

З лихом ви оцим.

Пішли б краще у аптеку -

Лікували б чим.

У сусіда очі в смутку,

Невеселість сіють.

- В мене, куме, щоб ви знали,

Воші не хворіють!