Як святкують Різдво в різних країнах світу

Це невелике місто на Ближньому Сході, розташоване у межах сучасного Ізраїлю. Саме тут народився Ісус Христос, чиє народження з часом стало святом для величезної кількості людей. По Віфлеємі кожного Різдва неодмінно проходить особлива процесія - попереду чорний кінь, що везе хрест, трохи позаду - свита вершників.

На центральній площі Віфлеєма на Різдво встановлюють високий стовп, увінчаний зіркою, яка символізує ту саму віфлеємськую зірку, що вказала волхвам час і місце народ­ження Спасителя.

Німеччина

Звичай ставити і прикрашати ялинку на честь цих свят має німецьке, язичницьке коріння. Кондитери Німеччини, причому в промисловому масштабі, першими в світі стали виготовляти шоколадних дідів-морозів. З XIX століття німецькою Дід Мороз зветься Вайнахтсманном і вважається нащадком Святого Миколи і Кнехту Рупрехта. Різдво в Германії - свято сімейне. Сім’я повинна неодмінно зібратися за святковим столом. Цього дня відбувається церемонія обміну подарунками, яка навіть має свою назву - Бешерунг.

Італія

Італійці в кінці року, що йде, мають звичай викидати старі або непотрібні меблі, причому прямо з вікон. На різдвяний стіл вони люблять подавати угрів. А маленькі італійці чекають подарунків від жінки Діда Мороза, хоч і не зовсім Снігуроньки, яку звуть Ла Бефана.

Італія відзначає Різдво за католицьким календарем - 25 грудня, і ця найважливіша для християнського світу подія співпадає з найважливішим для Римської Імперії святом - Сатурналіямі. Цього дня стародавній світ святкував зимове сонцестояння - день, в який відроджується Сонце.

Язичницьке свято не було забуте італійцями, і до цих пір на Різдво підпалюють велике поліно, яке повинне горіти аж до Нового року. Ця виключно язичницька традиція була запозичена у північних європейських країн, де так само шанували день зимового сонцестояння. Згідно язичницькій вірі, спалювання поліна втілює очищення людей від всього поганого, знищення зла і проводи старого року.

Різдвяне поліно, яке, до речі, по-італійськи називається ceppo, не тільки спалюють, але і з’їдають. Цей десерт, хоч і є винаходом французьких кондитерів, присутній і на святковому італійському столі (як правило, в шоколадній версії) поряд з традиційними національними солодощами.

Франція

На Різдво французи люблять зображати саму подію, тому всюди, у вітринах, в будинках в ці дні безліч сцен народження Христа: з яслами, агнцями і маленькими ляльковими глиняними чоловічками, що зображають немовля. Ці фігурки тут називають “сантонс”.

Великобританія

У цій країні, де понад усе цінують традиції, неод­мінним атрибутом свята є коротка промова королеви, яку вона вимовляє відразу після різдвяного обіду. Перед тим, як зібратися за святковим столом, вся сім’я йде в церкву. Діти тут замовляють подарунки Father Christmas (буквально Отець Різдво). Йому треба написати докладний лист з перерахуванням бажаного і кинути його в камін. Дим з труби доставить список бажань прямо за призначенням.

Фінляндія

Сам Санта-Клаус живе саме тут, в снігах фінської Лапландії. Рішенням ООН з 1984 року Лапландія офіційно проголошена “Землею Діда Мороза”. Як би його не називали - Санта-Клаусом, Дідом Морозом або по-фінськи Йоулупуккі - лист будь-якого жителя Землі, маленького або дорослого, дійде до нього за адресою: Фінляндія, 96930, Полярне коло. За старих часів Різдво тут проголошувалося дещо раніше, і тоді подавали традиційне різдвяне пиво і свинячі ніжки. Тепер, коли Різдво святкується 25 грудня, ялинку тут прий­нято приносити в будинок не раніше 24 грудня. До речі, традиція прикрашати будинок лісовою красунею прийшла до Фінляндії на початку XIX століття з Росії, коли Фінляндія була в її складі. Отже, в день Різдва вся сім’я вранці прикрашає ялинку і будинок, вдень багато хто йде в храми, а потім - в улюблену кожним фінном сауну. Ввечері, чисті і відпарені, всі збираються за святковим столом. Головний різдвяний напій - глінтвейн. Традиційне різдвяне блюдо - особливим способом приготована і запечена шинка. До неї подається морквяна або рисова каша, причому з сек­ретом. Тому, в чиїй тарілці опиниться один-єдиний мигдалевий горішок, йому весь рік везтиме абсолютно в усьому.

Росія

У Росії в старі часи Різдво справляли раніше Нового року. Вважалося, що весь різдвяний тиждень треба зберігати достаток на столі. У заможних селян і міщан всі святкові дні стояла свиняча голова на столі, подавалася смажена свинина, заєць в горщику і каша в гарбузі. Напередодні Різдва російські люди палили вогнища, що було відгомоном язичницьких уявлень про відродження Сонця, з чого і починається Новий рік. Також росіяни вважали, що до таких різдвяних вогнищ приходять обігрітися покійні, які встали з могил. Різдвяним ранком всією сім’єю належало відвідати церкву. Ввечері всі збиралися за столом, на який виставляли кутю (вівсяний кисіль). Під час вечері господар відчиняв двері або вікно і запрошував мороз (ще не Діда Мороза, а його “прадідуся” Мороза Васильовича) покуштувати куті, щоб вмилостивити його, і тоді заморозком навесні не поб’є яровий хліб, капусту і огірки. Магія будь-якого початку (як почнеш, так і піде) стала основою цілого зведення правил поведінки в Новий рік. Не можна було цього дня робити важку і брудну роботу, віддавати борги, щоб не робити цього цілий рік. Зате належало одягатися у все нове і навіть багато разів переодягатися, щоб увесь рік бути з обновами.

Веселого Рiздва Вам!