»Нове життя» за кордоном

Кореспондент “Рівне-Ракурсу” зустрівся із жінкою, яка в Італії “знайшла себе”, і нині має легальну роботу, документи та власне житло.

Сталося так, що у 2001 році Світлана вирішила виїхати за кордон і влаштуватися там, хоча б нелегально. За професією вона медична сестра. На мізерну зарплату виживати було неможливо, а ще ж треба було дбати про сина-підлітка!.. Отож, залишивши хлопця під опікою чоловіка, жінка відкрила візу до Німеччини. А зупинилася в Італії. Там її вже чекала заздалегідь знайдена робота.

Італійські трудодні розпочиналися з раннього ранку. Світлана, не розуміючи жодного слова, доглядала стареньку бабцю, яку треба було мити, годувати, одягати, а ще - ходити до магазину, по медикаменти та прибирати у домі. Усе б нічого, якби не норовливий характер старої: то те їй не подобається, то це не так зробила, ще й вилаяти могла - доводилося мовчати і терпіти.

Проте, Світлані швидко набридло терпіти примхи бабуні та несправедливість. Щоб опанувати італійську мову, вона придбала італійсько-російський словник. Непомітно пролітали дні - виснажлива денна праця змінювалася нічним навчанням.

Бабуся дуже здивувалася, коли, вже вкотре образивши українку, почула відповідь своєю рідною мовою. Відтоді примхлива старенька та слов’янка-“badante” (так в Італії називають заробітчан-нелегалів) “порозумілися”.

Та перемир’я тривало недовго. Коли Світлані знадобилася допомога “хазяйки” (щоб нелегал міг отримати право на легальну роботу та сплату податків, він та роботодавець повинні були сплатити борг державі за нелегально прожитий рік), та відмовилася. “Мене не хвилюють твої проблеми”, - ці слова прозвучали неначе грім серед ясного неба і ніби пробудили Світлану від сну. Жінка зрозуміла, що у чужій країні їй ніхто не допоможе, тому за краще життя вона повинна боротися сама.

Віддавши все, що заробила, Світлана таки отримала документи для легального перебування в країні і розпочала нове життя. Головне,

що вона була вже не “badante”!

Але нова робота виявилася не набагато легшою: жінка взялася доглядати хворих людей.

День минав у “походах” по місту, ніч - у лікарні, куди Світлана влаштувалася на роботу. Та, очевидно, доля вирішила винагородити жінку за терпіння і подарувала їй випадкову (а може й не зовсім) зустріч із завідувачкою будинку престарілих. Анна (так її звали) пообіцяла Світлані, що вона матиме вищу зарплатню та більше вільного часу.

Цей доленосний момент жінка вважає другим зламом свого життя.

Звісно, медицина в Італії набагато дорожча, тому й обслуговування має бути відповідним. Працювати доводиться нелегко, та Світлана налаштована оптимістично.

“Робочий день, як і в українських лікарнях, розпочинається з обходу хворих. Потім - процедури: душ, прибирання кімнат, прогулянка - за усім цим стежимо ми. Хоч інколи доводиться виконувати не дуже приємну роботу, але я не нарікаю. Зараз вона мене влаштовує, а далі - поживемо - побачимо”.

Підтримка колективу та керівництва, якої так не вистачало на попередніх роботах, допомогли Світлані легко освоїтися.

“Мені дуже пощастило”, - зізналася жінка, - зараз такий шлях повторити було б надзвичайно важко, майже неможливо. І хоча я заплатила немалу ціну - з чоловіком, на жаль, довелося розлучитися, все ж, я щаслива.”

Тест для емігрантів »Їхати чи ні?»

1) Чи впевнені ви, що влада вашого нового місця проживання зобов’язана вас утримувати?

А як же інакше! - 1.

Так, причому - пожиттєво! - 2.

2) Чи вважаєте ви, що долари у інших країнах:

Валяються під ногами - 1.

Падають з неба - 2.

Продаються за гривні (рублі) - 3.

3) Якщо у вас не все відразу складеться вдало, ви:

Будете скаржитися в місцеві газети - 1.

Будете скаржитися в українські (російські) газети - 2.

Вступите до місцевої компартії - 3.

Якщо ви набрали:

від 7 до 10 балів - можете їхати, але не далі, ніж у близьке зарубіжжя;

від 10 до 12 балів - сидіть удома і не рипайтеся!

більше, ніж 12 балів - яке щастя, що ви від нас їдете!