Чи вбивати президента?

На зустрічі з читачами автор визначив жанр твору, як міська повість “з елементами чи то фантастики, чи то містики”, адже головний герой твору ­ самотній викладач іноземних мов, раптом помічає, що всі його машинальні й ненавмисні прокльони дивовижно матеріалізуються. Достатньо комусь побажати занедужати ­ усе збувається. Врешті­решт голов­ний герой роману вирішує, що вбивати президента треба не в буквальному сенсі, а робити це в самому собі. Так письменник натякає, що історія та доля країни залежить не від керманичів, а від прийняття чи неприйняття їхніх дій кожним громадянином окремо.

На думку автора, “За чверть десята” ­ це твір, в якому він намагався викорінити “совкове” бачення про те, що після виходу на пенсію життя закінчується і потрібно лише чекати на смерть. На його думку, таке сприйняття пенсії, як життєвого фінішу, типове для людей пострадянського простору і зовсім не притаманне Європі чи Америці, де, будучи на пенсії, люди якраз і розпочинають активне життя.

Юрій Макаров зазначив, що по­справжньому задоволений лише трьома своїми здобутками ­ романами “Геній місця”, “За чверть десята” і документальним фільмом “Мій Шевченко”.

Юрій Макаров розповів багато цікавого з власної біографії. Зовсім неочікувано повідав, чому він ­ росіянин, який народився у Болгарії у російській родині, став шаленим прихильником української мови. За його словами, “останнім цвяхом в домовині, коли він повністю вичавив із себе залишки російського шовінізму, стали факти з життя його прадідів.

Так Макаров дізнався, що його прадід Іван Майдачевський був судовим слідчим та водночас засновником і головою місцевого відділення “Союза русского народа”… “Це наполовину “Русский мир”, наполовину тітушки. Вони займалися терором і боролися з українськими націоналістами та євреями”, ­ зауважив Макаров.

Другий дід Юрія був офіцером у царській армії і після жовтневої революції імігрував до Аргентини, де видав дві книги, в одній з яких палко доводив, що політичної та культурної незалежності України просто не може бути.

Щодо Євромайдану, то тут Макаров зазначив, що, на його думку, всі свідомі громадяни мають бути по ту сторону барикад, що і народ. Усіх інших, у тому числі й представників влади, він визначив як неадекватні, а дії влади ­ як абсолютне зло для народу.

Стосовно подальших творчих планів, то Макаров уже розмірковує над сюжетом нас­тупної книги. Образ головного героя він уже “намацав” ще до Євромайдану. Герой його нового твору поки що народ­жується, адже автор не може оминути подій Євромайдану, тому майбутній сюжет книги залежатиме від того, яка доля спіткає Україну найближчим часом, та яким чином розвиватимуться далі події в Україні.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: