Головою треба думати, а не...

Тоді також стояла жахлива липнева спека. Навіть море не рятувало. Тільки в сутінках можна було вийти на прогулянку і поблукати подалі від надокучливої санаторної дискотеки, прислухаючись до плескоту прибою. Одного разу я побачила перед собою силует міцного чоловіка, що схилився до мого обличчя і запитав: «Вам погано, дівчино?»

Мені було дійсно погано, просто кепсько...Не помітила, як відкрила душу незнайомому. Вважала, що більше не зустрінемося, але все вийшло по-іншому. Його звали Сергієм. Він також терпіти не міг денної спеки, а вечорами гуляв вздовж нескінченного берега, милуючись сріблястою доріжкою на хвилях. Змучена душевним болем, я довірилася йому, і ми стали близькими. Під місячним сяйвом ми любили один одного якось по-юнацькому ніжно. Для мене головним було те, що є кого любити, і що я також потрібна цій людині, - хоч так мало її знаю!

Рано чи пізно, але відпочинку настав кінець. Ми з Сергієм відїжджали в один день, але в різні боки. Цілувалися при прощанні і обіцяли один одному дзвонити і обов’язково зустрітися.

Майже з вокзалу я прибігла на роботу: нумо, за справи! Знову завертілось колесо ділових зустрічей, поїздок, треба ухвалювати рішення, брати відповідальність. У роботі дні летять з космічною швидкістю, не помітила, як за вікном напавутинило бабине літо. Але тут відчула, що зі мною щось не так. Пішла до лікаря – своєї давньої подруги Олі. Та відразу визначила: а чи не вагітність це? Довелося обстежитися, і результат підтвердив Олине припущення. Ця вагітність була результатом того короткого курортного роману. Думки роїлися, звичайно, всілякі, згадувала Сергія з ніжністю, хоч не вважала за потрібне продовжувати стосунки: дитину виходжу і виховаю сама! Хто він, що він? Так мало про нього знала, адже там, на півдні, була зайнята лише своїми думками. А зараз хіба інакше?.. Краще подумати про дитину, про маленьку крихітку, яку хочу мати. Я вже люблю це немовлятко, хочу його пестити! Господи, спасибі тобі за світло в моєму життєвому віконці!

Минув час. Про Сергія я вже майже не згадую. Для мене головне - це мій син, який з непідкупною усмішкою біжить, спотикаючись, назустріч, коли я повертаюся по алеї додому.

Подібних історій – безліч. За кожною з них - людські долі. Для одних подібний відпочинок – це звичайна пригода, для інших – нове життя.

- Курортний роман дійсно можна назвати цікавою пригодою, - зазначає головний обласний позаштатний психолог, головний лікар Центру психічного здоров’я Ігор МИРОНЮК. - Якби не наслідки, які з нього випливають. По-перше, романи на відпочинку дуже рідко переростають у серйозні стосунки. По-друге, вони небезпечні венеричними хворобами та психологічними розладами.

Як правило, найбільше ризикують самотні відпочивальники - як чоловіки, так і жінки. Вони приїжджають на курорт підсвідомо запрограмованим на флірт.

Якщо поглянути на питання із фізіологічної точки зору, то все доволі просто.

Людський організм найбільше готовий до сексуальних стосунків саме влітку. А пік сексуальної активності припадає на липень-серпень. У цей час людина, харчуючись овочами та фруктами, збагачується вітамінами, оздоровлюється. Значно більше часу проводить на свіжому повітрі, тому стає жвавішою та веселішою. І в цей час залози внутрішньої секреції найактивніше виробляють гормон, який стимулює кору головного мозку, що, у свою чергу, викликає стан закоханості.

Особисто я - за сімейний відпочинок. І якщо пара прожила разом, наприклад, десять років, і разом їде відпочивати, то це – яскравий показник їхньої сексуальної гармонії. Справжнє подружжя сім’я без вагомих причин ніколи не поїде на відпочинок окремо.

А молодим парам я раджу саме перед початком сімейного життя їхати на відпочинок удвох - там ви зразу побачите всі позитивні й негативні риси характеру один одного. Шкідливі звички також проявлять себе. І якщо ви повернетеся додому в одному купе, автомобілі або літаку, то, повірте, у вас усе складеться в житті як слід.