Ти подарував мені щастя

“Давно передплачуємо “РР”, і я вже не вперше беру участь у конкурсах, які редакція проводить на сторінках газети (писала вам у рубрику “Весілля - день чудесний”). Слова, написані на цьому аркуші, ідуть з мого серця, випливають із моєї душі. Сподіваюся, що, можливо, і зараз знайдеться вільний окраєць сторінки у газеті, де можна було б надрукувати освідчення моєму чоловіку Петру. Щиро вам дякую”.

Милий, коханий, єдиний мій. Мені хочеться кричати на весь світ про свою любов до тебе. У твоїх очах безмежжя неба блакитного. Слова з уст твоїх, наче дзвінка пісня весняного струмка. Для мене ти, як осінній грім з блискавками, які пронизують своїми стрілами наскрізь, що водночас страшно і заворожуюче приємно.

До зустрічі з тобою ніби не жила. Я не помічала краси перших ранкових променів сонця. Я не знала, наскільки може бути красивим зоряне небо. Ти - казка в моєму житті. Ти - повітря, яким я дихаю.

Любий, коханий, єдиний мій. Дякую, що ти дав мені можливість кохати тебе, подарував щастя бути поруч з тобою, виховувати твоїх дітей. Кожної ночі, засинаючи, я легким дотиком своїх пальців торкаюся твого волосся, боячись тебе розбудити. Я оберігатиму твій сон, а коли тобі не спатиметься, розповідатиму казки, немов Шехеризада.

Для тебе стану тінню в спекотний літній день, для тебе буду гарячим поцілунком у холодний зимовий вечір.

Ніжний, коханий, єдиний мій. На світанку я не хочу прокидатися, думаючи, що ти - це лише прекрасний сон. Але, розплющивши очі, я бачу тебе поруч - я щаслива і мені нічого бажати більше.

Я кохаю тебе!

Твоя дружина Наталка.