Ювілей - 175 років!

Організатори заходу розповіли, що в різні часи в сучасній будівлі по вулиці Драгоманова, 19 розміщувались різноманітні установи. Окрім гімназії – це реальне училище, департамент освіти уряду Директорії, кураторіум Волинського округу, рейхскомісаріат “Україна”, обком КПУ. І, врешті-решт, у грудні 1978 року тут відкрито експозицію Рівненського обласного краєзнавчого музею. За 175 років існування будівлі в ній побували багато відомих історичних постатей - Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Іван Огієнко, Улас Самчук, Леонід Кравчук. Сьогодні приміщення - пам’ятка архітектури національного значення та пам’ятка історії місцевого значення.

Святкуючи ювілей приміщення Рівненського обласного краєзнавчого музею, присутні згадали минуле Рівного в контексті історичного розвитку споруди, у стінах якої збережена пам’ять українського народу. На початку зустрічі відбувся перегляд фільму Олексія Бухала про історію приміщення гімназії. Завідувачка сектором Краєзнавчого музею Тетяна Пономарьова представила присутнім власну книгу “Волинський деміург В.Г. Короленко”, в якій були зібрані сторінки біографії письменника. А заслужений артист України Олексій Заворотній прочитав сторінки спогадів письменника Короленка “Історія мого сучасника” про навчання в Рівненській гімназії. Завідуючий художнього відділу Віктор Луц представив буклет “Колекція Рівненського обласного краєзнавчого музею”.

- Знаковим є те, що викладачем гімназії був Микола Костомаров, а її учнем був Володимир Короленко, – зауважив заступник голови РОДА Олександр Савчук. - Ці люди прославляли наше місто на світових теренах. Той, хто має власну історію, має майбутнє. Отже, ми маємо відстоювати власну історію, усіма доступними засобами. Незважаючи на те, що нині важка ситуація в державі, ми, разом із обласною та міською владою, не маємо права допустити, щоб ця будівля потерпала від несвоєчасних вкладань коштів та ремонту.

- Свого часу займався бізнесом та багато їздив Україною, – розповідає зас­тупник голови Рівненської обласної ради Степан Павлюк. - Коли розповідав усім, що “Діти підземелля” Короленко написав саме про Рівне, ніхто не вірив, чомусь вважали, що це твір про історичні події, що відбувалися невідомо де. Твір засвідчує, що у нас у місті була велика цивілізація, яка будувала ці підземелля.

- Працівники музею пос­тійно досліджують історію гімназії та намагаються знай­ти щось нове, – розповідає завідувачка сектором Краєзнавчого музею Тетяна Пономарьова. - Ми намагаємося з’ясувати, що саме знаходилося в конкретних приміщеннях за часів гімназії – класні кімнати, кабінети, актова зала. У приміщенні на першому поверсі, де відбуваються виставки та проходить зустріч, була гімназійна церква. У церкві стояв іконостас, і щоранку навчальний процес починався з молитви студентів. У сучасному залі ікон колись була актова зала, де Короленко отримав атестат про закінчення гімназії. Знаємо ми, де був кабінет директора, квартири вчителів, є припущення, де розташовувався карцер. Щоб поступити до гімназії, учні мали скласти іспит, з читання та правопису, гімназія давала вищий рівень знань. По закінченню гімназії випускники мали право займати чиновницькі посади - заробляти гроші, одружуватись та утримувати сім’ю. Атестат про закінчення гімназії був вагомим аргументом для продовження подальшого життя. Вчитися було непросто. Якщо дитина припускалася однієї помилки, їй ставили три бали з п’яти. За вірну, але невпевнену відповідь ставили четвірку. Найвища оцінка “відмінно” ставилася за впевнену вірну відповідь. Ті, хто отримував двійки, залишався літом без канікул на перездачу. За додаткові заняття та перездачу “двійочникам” доводилося платити гроші викладачам. Навчання так само було платним. Хоча були й студенти, які отримували стипендію за видатні здібності у навчанні. Стипендії запроваджували спонсори. Багато випускників гімназії продовжували своє навчання у великих містах Росії. Чимало випуск­ників відправилося вчитися далі у Петровську Академію землеробства та лісного господарства, нині це сільгосп­академія імені Тімірязєва в Москві. Короленко теж свого часу вчився у цій академії, але не закінчив її.

Крім науковців є небайдужі люди, які поповнюють архіви експонатами. Цього разу троє найактивніших громадян були відзначені званням “почесний музейник”. Серед нагороджених дипломами та подарунками були Тетяна Терещук, яка зробила не один тематичний відеофільм про заходи музею. А також “почесними музейниками” стали Болеслав Жураховський та фотохудожник Олександр Харват, який подарував музею три фотоальбоми з фотокартками фондів. І, як це водиться на днях народження, наприкінці зустрічі присутні мали нагоду покуштувати святкового торта у вигляді приміщення музею.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: