Що готує нам Рік кози?

Почнемо з 2014. Для України цей рік став найтрагічнішим в історії. Щоправда, розпочинався майже буденно. Правда в столиці та в містах нашої держави стояли майдани. Хоча нічого аж такого сенсаційного в цьому не було. За роки незалежності це був вже не перший майдан і очікувати від нього чогось більшого за певну зміну зовнішньополітичної орієнтації, та кадрових змін у владі не доводилося. Принаймні, так здавалося наприкінці мирного 2013 року. Згодом події почали розвиватися як в поганому бойовику. Перша кров, переговори, штурм, контрнаступ, позиційна війна в центрі Києва, вітчизняні та іноземні посередники, чергові бої на вулицях, кров, смерть, перемовини. Нарешті кульмінація драми – загибель Небесної сотні, перемовини, договір між владою і опозицію. Здавалося нарешті кінець цьому жаху. Все зло – Янукович переможений, держава знову парламентсько-президентська, дострокові вибори “гаранта” відбудуться до кінця року, бойня на київських вулицях припиняється. та виявилося, що це ще не кінець. Навіть навпаки, це був лише початок трагедії, яка забрала життя тисяч, якщо не десятків тисяч українців. Смерть на війні стала майже буденною подією. Біженці, полонені, поранені та скалічені жертви цієї війни є сьогодні в кожному місті та містечку України.

Однак не тільки війну приніс нам 2014 рік. Він став роком трьох президентів: з Новим роком нас вітав Янукович, з Великоднем Турчинов, а з Новим 2015 вітатиме - Порошенко. Ще окрім революції, війни та зміни влади, простих українців спіткала ще одна халепа – криза та зубожіння. Сьогодні будь-яка господиня скаже наскільки подорожчали продукти від одного нового року до іншого. Кожний автовласник з тугою згадує цінники на АЗС зразка січня 2014 із вартістю дев’яносто п’ятого - 10,60 грн. Про курс долару навіть годі і говорити. Ми всі люди, які заробляють на життя чесною працею за рік стали набагато біднішими.

А влада? Наша нова влада, хоча не така вже вона і нова, говорить одне - “потрібно затягувати паски”. Тут не посперечаєшся. У важкі часи всі мусять нести свою частину спільного тягаря проблем. Однак, якщо наші можновладці “затягують” паски безпеки на своїх джипах, то рядові українці замість буханця хлібу купують пів. На жаль, середній рівень життя чесно працюючих за зарплатню українців і до кризи був доволі мізерним, а сьогодні їм вже просто немає на чому економити.

А що ж наша влада? Вона в нас за всі роки Незалежності вивчила лише один прийом роботи з населенням. В цьому спектаклі є три дії: Перша. Ми йдемо на вибори, аби ви жили як у Європі (варіанти: в США, Австралії, або Канаді). Друге. Ми щойно прийшли до влади, а наші “попередники” все вкрали, тому доведеться затягнути паски. І третє. “Попередники” вкрали все, але ми відновили стабільність і ось-ось почнеться той самий добробут заради якого ви нас і обрали. За сценарієм типової політичної п’єси, повинен бути і четвертий акт – настав загальний рай на всій території України, працюють підприємства, шалено зростає рівень життя простих громадян (десь до рівня бедуїнів у Саудівській Аравії), вулиці в наших селах підмітають заробітчани з країн Західної Європи, поляків та москалів можна побачити лише на полях та будівництві, приклад українського економічного дива вивчають у Гарварді, Кембріджі та в Чикагській школі економіки. Вітчизняні автомобілі витісняють конкурентів на ринках США та Японії…

Ну добре, про автомобілі це може і занадто, але все інше справді є в типових сценаріях, за якими ми вже чверть сторіччя живемо. На превеликий жаль, до здійснення четвертого акту наша влада ще жодного разу не доходила. Її змітають, і нові обличчя “з телевізора” починають переповідати стару, як український політичний світ, історію про “попередників”.

Так, що “затягування пасків” у нас в країні стало таким самим національним видом спорту, як готування новорічного олівьє та обдурення рідної держави де тільки можна. Отже, очікувати чогось аж занадто страшного від Нового 2015 року навряд чи варто. Влада буде прагнути витягнути з народу максимум, натомість, давши мінімум. Наші ж люди будуть робити все, щоб дати державі мінімум (в ідеалі взагалі нічого не дати), а отримати хоч щось.

Враховуючи досвід праці реального сектору нашої економіки в дев’яностих роках, рівень доходів, які будуть потрапляти до бюджету, буде скажемо дипломатично - суттєво менший ніж прогнозує уряд при самому песимістичному сценарії розвитку подій…

Що стосується інших побажань, добре було б щоб на Сході припинилася війна, а люди забули словосполучення - АТО, загиблі від обстрілів, полонені, біженці. Хочеться, щоб град у новинах знову став природним явищем, а не системою залпового вогню БМ- 23. А волонтерам доводилося збирати кошти не бійцям АТО, а лише на подарунки дітям до дня Святого Миколая…

Працівники тижневика “Рівне - Ракурс” щиро бажають всім Вам Миру та достатку у Новому 2015 році!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: