Тримайте злодія!

Раніше я купувала Вашу газету, а зараз виписала, тому що газета дуже цікава, і я люблю її читати. Тож вирішила взяти участь у конкурсі “А от я знаю історію!”. Якщо Вас зацікавить моя історія, надрукуйте її.

Моя сусідка має город біля молокозаводу. Але там усе крадуть: перериють весь город, як дикі свині у лісі. Вона ж на пенсії. І ось, одного разу сусідка з подругою, теж пенсіонеркою, домовилися спіймати того злодія. Для цього почали ходити о четвертій годині ранку на город.

Так пройшло декілька днів. Але якось причаїлися вони у своїй засідці: в однієї в руках палиця і стартовий пістолет, у іншої - міліцейський свисток, - і чують, що хтось крадеться. Піднялися - ідуть молоді чоловік та жінка до картопельки. Одна бабуня як вистрелить зі свого пістоля, а інша як засвистить у міліцейський свисток… Жінка виявилася спритнішою, і за декілька хвилин була вже на вулиці Князя Романа, а хлопець упав і на якусь мить, напевно, знепритомнів.

Коли сусідка з подругою підійшли до нього і вистрелили ще раз, то відчули біля чоловіка такий сморід, що й стояти близько не можна було. Отямившись, він навіть не зрозумів, що біля нього дві пенсіонерки, думав, що то міліція, бо все волав: “Не вбивайте мене!” .А тікаючи, не біг і не йшов, а ліз рачки. Коли вже зовсім розвиднілося, жінки побачили сумку з усіма овочами, крім картопельки.

Я дуже б хотіла, щоб горе-крадії прочитали цю історію і зробили висновки, адже старі хворі пенсіонери обробляють свої ділянки з останніх сил, а в них усе крадуть…